Переклав «Лісову пісню» мовою хінді… бердичівлянин (ВІДЕО)

Африканський барабан, тібетська чаша, індійські дзвіночки, музичні інструменти корінних американців – основа виступів музичного етно-транс гурту «Прелеста». Днями його у неповному складі в Бердичів привіз Юрій Ботвінкін, який звідси родом. У народні українські пісні колектив вносить східну медитативність додаючи різних етнічних інструментів.

Після закінчення 1-ої школи пан Юрій навчався в університеті імені Тараса Шевченка на відділенні сходознавства, де отримав спеціальність «Мова і література Індії». Індійська культура і побут стали для нього майже рідними, адже в цій країні проходив стажування і навчання.

«Почавши навчатися, я зрозумів: нема нічого випадкового, якось ця культура мене наповнила, поглинула, доповнила, скажімо так. Є якась вища сила, яка якось веде через життя чи вказує напрям. Для мене це було неочікувано, але вийшло ненароком прекрасно», – каже Юрій Ботвінкін, індолог, поет, музикант.

Мова хінді, розповідає, для нього нескладна, незвичного у ній мало.

«Набагато глибшим пластом, різнограннішим явищем є сама культура, яка стоїть за цією мовою. От її пізнавати – це дійсно треба бути дуже духовно чутливим», – додає він.

Індійське посольство запропонувало пану Юрію перекласти якийсь відомий класичний твір української літератури мовою хінді. Містицизм і енергетика «Лісової пісні» Лесі Українки, каже, перевернула його світ ще зі школи. Тому перед вибором не стояв. У 2015-16 роках взявся до роботи і встиг ще до 145-тої річниці від Дня народження поетеси.

«Перекладав я сам і це зайняло кілька місяців, десь 4-5 можливо. Було непросто, тому що твір поетичний, а перекласти поетичний твір не своєю рідною мовою – завжди важко. Бо як би ти гарно не знав мову, ти не можеш відчути всі поетичні тонкощі. В цьому мовному середовищі треба вирости, щоб володіти на такому рівні», – розповідає індолог.

Визнає: переклад не є досконалим. Тому буде радий, якщо хтось його колись вдосконалить. Книгу видали за підтримки посольства Індії.

«В мріях дуже б хотілось ще «Тіні забутих предків» перекласти, тому що твір свого часу сколихнув якусь мою метафізичну складову, мене глибоко торкнув», – каже Юрій Ботвінкін.

Творча зустріч Юрія Ботвінкіна у Бердичеві пройшла у рамках програми «Вуличного університету». Декілька років тому її заснувала бібліотека за сприяння краєзнавця Анатолія Горобчука. А ще – з нагоди 150-річчя від Дня народження Лесі Українки.

«Буде 150 років з дня її народження і ця зустріч присвячена цій даті. Взявся і охватив таку глибу української поезії і культури. Це видатний внесок у нашу культуру», – каже Володимир Сінчук, краєзнавець, полковник медичної служби у відставці.

У пана Юрія вже вийшло 3 віршовані збірки, які він залюбки підписує бердичівлянами.

«Це було незвично. Ми тут постійно зустрічаємся, але в такому ракурсі – це перший раз, я вражений дуже. Музика така цікава, щось нове для Бердичева, цікаве, звичайно», – ділиться враженнями від зустрічі Віктор Обурко, бердичівлянин.

Бажання стати відомим, зізнається чоловік, ніколи не мав. Але мрія приїхати у рідне місто, щоб представити творчі здобутки, була давно. Не чекав, що так швидко реалізується.


Будьте першим, хто прокоментував "Переклав «Лісову пісню» мовою хінді… бердичівлянин (ВІДЕО)"

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*