Ці бджоли-трудівниці живуть на пасіці у бердичівлянина Олексія Ставінського. Дідусю 92 з половиною роки. Але він самостійно майструє рамки для вуликів, натягає вощину і дбає про комфорт бджіл.
«Вони на меду минулого року зимували. Ті роки робив з сахаром сироп. Цьогоріч я бачу, що вони голодують, матка не червить, бо нема взятку. Вже зо дві неділі через день даю по кілограму їм цукрового сиропу. Заглядаю до них, матка починає вже червити», – каже Олексій Ставінський, пасічник.
Цей рік, каже дідусь, складний для бджіл. Погода вередувала, тому багато меду зібрати не вдасться.
«Вивезти в мене здоров’я нема, я нікуди не віз, вони бідолашні стоять. Оце весною брав взяток із садка, а зараз жду соняшник зацвів», – говорить пасічник.
Дідусь розповідає: збудував у 1956-му році будинок. Тоді і обзавівся пасікою. Починав з пійманого рою на дереві, згодом докупив бджіл. Зараз у нього на подвір’ї 7 вуликів, в кожному по 20 рамок.
«Рамка оце, дивіться, з розплодом, він запечатаний, жовтенький. Оце матка положила, вони запечатали, зараз носять кормлять її», – розказує пасічник.
Олексій Ульянович зі знанням справи говорить: вулики мають бути з вільхових дощок. До бджіл треба йти без мобільного телефону, бо той їм шкодить. Є у нього і спеціальний прилад для роботи: «Така стамеска, бачте, я там зачепив за вулик, підняв, придержав і вийняв рамочку. А якби не це – що хоч роби, не зробиш».
У минулому Олексій Ставінський працював начальником ветеринарного відділу області. Затим 24 роки був головою колгоспу в селі Семенівка, який підняв з руїн і зробив передовим. З гектара одержував врожай 76 центнерів пшениці і 500 центнерів цукрового буряка. Збудував тепличний комбінат на 6 гектарів, з нього тоннами 10 років возили чисті продукти у Чорнобиль. Зараз, на схилі літ, у дідуся теж є своя теплиця, де він для себе вирощує огірки і помідори. До своїх бджіл намагається часто не заглядати. Каже, вони того не люблять. Та й процес творення меду «любить» спокій.
«Матка молода вилітає у природу. З нею вилітає у природу трутень. І там вони в природі паруються. І вона потім вертається сюди, відкладає яйця. Я радуюсь, що вже бджоли будуть жити», – каже дідусь.
Зібраного на пасіці меду Олексій СтавІнський не продає. Пригощає сина, онучок, друзів. А ще лишає достатньо його бджолам-трудівницям.
«Мед з чаєм, можна, щоб до 40 градусів був чай. І брати туди, хто скільки хоче. Я беру 3 ложечки. Я зараз перед дилемою стою: син мій не може тримати, організм не переносить смаку. Він каже, що поганий пасічник. Я ставлю йому питання: де ти будеш дівати, мені 92 роки. Він каже – не знає, шукай клієнта і продавай їх», – говорить він.
Куховарити дідусеві допомагає сусідка Ольга. Жінка каже: секрет довголіття пана Олексія у постійному русі.
«Він постійно в роботі, кудись поспішає, весь час зайнятий. А так він що, руки складе і буде сидіти. Він просить допомоги у пасічників, приїздять викачувати мед, допомагають йому пасічники з сіл. Читає літературу. Він по господарству сам, я готую їсти. Все їсть, борщ, суп, рибні палички», – говорить Ольга Лобанова, сусідка пасічника.
Дідусь закликає тих, хто продає мед, нічим його не розводити. Адже бажання наживи не завжди приносить користь у дім.
Будьте першим, хто прокоментував "92-річний пасічник з Бердичева знає секрет довголіття (ВІДЕО)"