Бердичівлянка знайшла майже 200-літню табличку в стіні хати, тепер – це експонат знаменитої «Скрині»

Імпровізований стіл з елементів старого возу, українська горілка, сало, цибуля та хліб: так у бердичівському музеї старожитностей «Скриня» зустрічають охочих поринути у минуле. Невеличкий музей діє 3 роки і зібрав близько півтори тисячі експонатів.

«Скриня» назвали тому, що раніше у людей шаф не було. Були скрині, які збереглись, там зберігали найцінніші речі, до яких бережливо ставились і берегли», – розповідає засновник музею старожитностей Ігор Яцик.

Днями бердичівлянка Світлана Носадчук подарувала музею знайдену у стіні придбаного старого будинку латунну табличку 1847-го року.

«Спочатку думала, що це якийсь ордер, бо будинок старий, у нас в центрі таких багато. Потім розібрались, що це страхова компанія, колись такі були у Санкт-Петербурзі, вони страхували будинки від пожеж. Продати – ну скільки я можу заробити? Я хотіла, щоб воно залишилось у Бердичеві», – говорить  пані Світлана, бердичівлянка.

Є у «Скрині» речі побуту з минулого і позаминулого століть: радіоприймачі, фотоапарати, дискові телефони, швейні машинки, праски, які працювали на вугіллі, ночви і рогачі, глеки.

«Приймачі – це вже вважалось еліта, платівки, годинники, от такі скрині слугували замість шаф, їх не було. Ванночка от така була, нас у них купали», – каже відвідувач музею Олександр Репутацький.

Репродукції картин, асортимент дитячих і святкових іграшок нагадують відвідувачам дитинство. Є у музеї і предмети соціалістичного минулого: бюсти, численні значки, нагороди. Пан Ігор показує книгу пошани залізничної станції Бердичева, виготовлену у 50-60-ті роки. Гордість його колекції – це довоєнна каска пожежника, яка прикривала голову та шию. А ще – чайник, який він випадково побачив у Львові.

«Мені він нагадав той час, той фільм, який я бачив у дитинстві, на який нас водили з класом. Купив на блошиному ринці у Львові, він з латуні»,- говорить чоловік.

Ліхтарі в експозиції є як гасові, так і свічкові. Знайшлось місце у «Скрині» колишнім калькуляторам, кінокамерам, столітнім вагам і асортименту фарфорових статуеток та посуду. Серед самоварів є як електричні, так і на вугіллі. А ще є цікаві флакони.

«Царські, штамповка герба 2-голового орла. Це флакончики аптечні, знайдені при ритті фундаменту на місці старої аптеки», – каже Ігор Яцик.

Разом з тим у музей приносять різні ікони. Серед них – надрукована Матір Божа, яка, імовірно, виготовлена в типографії Ордену Босих Кармелітів позаминулого століття.

Ігор Яцик деякі експонати купує, але більшість отримує від людей у подарунок. За відвідування музею грошей не бере. Чоловік зібрав тут багато музичних інструментів: балалайки, гармошки, баяни, барабани. А ще платівки, які можна послухати на справному пружинному патефоні.

Годинники у «Скрині» маятникові, з курантами і без них. Є тут навіть цеглини, на яких раніше часто викарбовували місто чи завод-виробник. У невеличкому приміщенні вже ледь поміщаються усі зібрані речі.

«Сільськогосподарський реманент, який в селі використовується, він також зібрав, тільки він не може його тут виставити, бо не має місця. Вони мають значну цінність, бо речі зникають. Зберегти їх для майбутніх поколінь – в цьому цінність цієї колекції», – говорить директор Музею історії міста Бердичева Павло Скавронський.

Засновник бердичівської «Скрині» закликає усіх не викидати предмети старожитностей. Переконаний: їх треба зберегти для ілюстрації життя батьків, дідів і прадідів.