Порцеляну та вишивку з Баранівки показують краєзнавчому музеї у Житомирі (ФОТО)

У холі Житомирського обласного краєзнавчого музею облаштували одразу дві міні-виставки, присвячені Баранівському району ( в минулому, бо з 2020 року це Звягельський район). Зокрема, до уваги відвідувачів з 15 травня по 15 червня – експозиція традиційного ткацтва та вишивки Баранівського району кінця ХІХ середини ХХ століття «Ласка мамина цвіте у тому вишиванні» (з фондів музею), а також вироби фарфорового заводу різних років “Баранівка. Світ крихкої краси”.

“Порцеляна Баранівського фарфорового заводу вирізнялись серед інших. Баранівка підкорювала неймовірним поєднанням народних традицій та високого мистецтва. Баранівські майстри опанували виготовлення надзвичайно тонкого фаянсу та фарфору, який буквально просвічувався на сонці, завод був відомий своїм вільним мазковим розписом. Квіткові орнаменти виглядали дуже живими, соковитими та об’ємними, а використання позолоти було дуже делікатним. Вважається, що засновниками виробництва були брати Франциск та Михайло де Мезери у 1802/1804рр. Оскільки брати тривалий час працювали на Корецькій мануфактурі, перші вироби були дуже схожими на вироби, виготовлені у Корці. В 1813-1814 рр. власником Баранівського виробництва був Михайло де Мезер. В цей час там працювало близько 100 осіб, більша половина яких були кріпосними, і лише менше треті це вільнонаймані робітники. Михайло здійснював її керівництво до своєї смерті у 1820 році. Далі до 1845 року фабрикою керували нащадки Михайла, його сини Костянтин та Северин. У 1825 році фабрика була визнана на найвищому рівні і їй дозволили малювати на посуді державний герб. У 1878 році завод був переданий в оренду на 15 років поміщиці К. Грохольській, але пізніше приміщення були їй продані. Грохольська володіла виробництвом аж до 1895 року, де робітників налічувалося всього 16.

У 1895 році фабрику придбав Микола Петрович Грипарі (1848-1928). Новий власник відновив фабрику після пожежі, впровадив передові технології, кількість робітників значно зросла. Микола Грипарі скрупульозно відносився до свого дітища, пізніше запросив фахівців з Європи і як результат – покращення якості продукту. Продукція з Волині брала участь у міжнародних виставках у Венеції (1910), Римі (1911), Барселоні (1913), Лондоні (1913-1914). Виробництво в Баранівці складало столові, чайні, кавові сервізи, тарілки та аптекарський посуд. Усі заможні родини мріяли мати в своїй колекції посуд з Баранівки. Після революції 1917 року фабрика була націоналізована.

Після Другої світової війни завод запрацював з новою силою. Порцелянові вироби стали не предметом розкоші заможних родин, а навпаки, кожна родина мала змогу купити собі необхідні речі і не тільки. На фабриці працювала ціла плеяда талановитих художників. Майстрами заводу було створено величезну кількість різноманітних виробів: це столові, чайні та кавові сервізи, декоративні вази, тарелі, різноманітні набори посуду, статуетки. Багато з них експонувалися на вітчизняних та міжнародних виставках, наприклад у США, Канаді, Франції, Німеччині та ін. У 2010 році історія величезного та найстарішого підприємства припинилася, бо останніми інвесторами виявилися росіяни, після яких Баранівський завод збанкрутував і був порізаний на металолом”, – розповідають в Житомирському обласному краєзнавчому музеї.

Виставка вишивки відкрилася якраз напередодні Дня вишиванки. У Житомирі загальноміські заходи з цієї нагоди проходитимуть 21 травня на різних локаціях з 8.30 до 19.00 години.

“У кожному рушнику, сорочці та вишитому орнаменті – історія родини, пам’ять поколінь, материнська любов і неповторна краса поліської традиції. Виставка знайомить відвідувачів із багатством української народної вишивки, її символікою та майстерністю наших предків”, – зазначають організатори.