Літо ще нікуди не пішло. Воно все ще щедро сипле сонцем, нагріває землю й воду, ховає людей у затінок і змушує чекати вечора, коли нарешті можна вдихнути прохолодніше повітря.
Але валізи вже стоять біля дверей.
За містом і на його зелених околицях це особливо помітно. Тут зміна сезонів відбувається не за календарем — її можна побачити в дрібницях.
На тлі густої літньої зелені то тут, то там проступають перші осінні барви. Ще приглушені, несміливі — кілька жовтих листків, трохи золота, ледь помітна зміна відтінку. Нічого урочистого. Просто короткі нагадування: усе рухається далі.
Навіть світло стало іншим. Сонце ще гаряче, але тіні ніби різкіші, контури — чіткіші. Літня розмитість поступово поступається якійсь серпневій визначеності.
А життя тим часом іде своїм звичним ходом.
Мурахи ласують достиглими плодами. Равлик кудись наполегливо поспішає у своїх надзвичайно важливих равликових справах. Коти влаштувалися в затінку й, судячи з вигляду, обговорюють останні місцеві новини.
Річка вилискує під сонцем так, ніби попереду ще щонайменше половина літа.
А над усім цим — небо.
Вдень хмари збираються у дивні зграї, схожі на велетенських птахів, які от-от рушать у вирій. Надвечір небо змінюється: сонце опускається нижче, розливаючи по ньому теплі барви, і спека нарешті відступає. Вечори вже дарують ту прохолоду, якої ще кілька тижнів тому майже не було.
До осені залишається зовсім трохи.
Але, мабуть, останні дні літа й прекрасні саме цим. У них одночасно є все: гаряче сонце й прохолодний вечір, соковита зелень і перше золото, ще цілком літнє сьогодні — і вже помітне завтра.
Літо пакує валізи. Але поки нікуди не поспішає.
ФОТО: ТАРАС ОРЕШНІКОВ
Над полем — у повітрі: як у Житомирі проходить чемпіонат України з ампфутболу (ФОТО)
Будьте першим, хто прокоментував "Літо пакує валізи: серпень на околицях Житомира (ФОТО)"