Миротворча риторика під акомпанемент дронів: чому риторика кремля про «готовність до миру» — лише завіса для терору

Останніми днями міжнародний інформаційний простір переповнений дипломатичною риторикою. З публічних майданчиків лунають заяви про «успіхи» попередніх консультацій, плани щодо можливих тристоронніх зустрічей у жовтні та майже готові рамкові угоди. Глашатай кремля дмитро пєсков регулярно акцентує на «відкритості» росії до переговорного процесу. Однак реальні дії рф повністю спростовують її деклароване бажання завершити війну.

Поки офіційні представники москви намагаються створити для зовнішнього світу ілюзію своєї «конструктивності», на землі росіяни демонструють єдиний справжній інструмент своєї політики — ракетно-дроновий терор.

Контраст між словами та діями агресора виявився найбільш виразним протягом останніх 24 годин. У той самий час, коли кремль декларує готовність до переговорного треку, росіяни запустили по Україні рекордні 863 ударні безпілотники.

Очевидно, що країна, яка прагне миру, не здійснює безперервні масовані нальоти на цивільні об’єкти та не планує нові операції з розширення зони ескалації.

Більше того, російська сторона не просто не йде на компроміси — вона відкрито це підтверджує. Заява помічника російського диктатора юрія ушакова про те, що вимоги росії залишаються «попередніми», прямо свідчить: москва не відмовилася від жодної зі своїх загарбницьких цілей.

Спроби зобразити справу так, ніби для миру «залишилося вирішити лише територіальне питання», як це звучало під час виступу спецпосланника США Джареда Кушнера на форумі YES, є небезпечним спрощенням. Позиція кремля полягає у вимозі повної капітуляції України, відмові від її суверенітету та легітимізації окупації.

Будь-які заяви про «прагнення путіна закінчити війну», які викликали сміх серед учасників YES, миттєво розвіюються звуками повітряних тривог у містах України.

У цих умовах надзвичайно важливою стає чітка та жорстка позиція України на міжнародній арені. Як зазначив народний депутат Микола Княжицький, інформаційна пасивність або відсутність чітко поясненої позиції Києва створює ризик того, що міжнародні партнери сприйматимуть російський ультиматум як єдину перепону для миру.

Фактично росія використовує переговорну риторику виключно як засіб зняття із себе відповідальності за затягування війни перед міжнародною спільнотою, спосіб тиску на союзників України, аби змусити їх до швидких вчинків та шанс виграти час для відновлення власного військового потенціалу.

Тож фактично заяви кремля про готовність до миру — це не сигнал про бажання зупинити кровопролиття, а елемент гібридної війни. Справжній намір ворога вимірюється не заявами пєскова чи ушакова, а сотнями «Шахедів», які щоночі летять на українські міста, знищуючи цивільну інфраструктуру та вбиваючи мирних людей. Доки росія продовжує щоденний терор, будь-які розмови про її «мирні наміри» залишаються лише ширмою для чергових воєнних злочинів.

Нагадаємо також, що росія збільшила ядерний арсенал до максимуму за 9 років.