З Лондона у Бердичів у пошуках історії роду (ВІДЕО)

Майкл і Сьюзен Купер – брат і сестра, які з Лондона приїхали у Бердичів. Вони звернулись до місцевої єврейської общини, щоб та допомогла знайти місце поховання їхніх предків. Він – викладач психології в університеті Роєхемптон. Вона пенсіонерка, працювала бухгалтером-аудитором. З історії роду по батьковій лінії знають: їхні прадід і дідусь жили у цьому місті. Для гостей з Великобританії через майже півтора століття після еміграції сім’ї побувати тут – давня мрія.

«Дідусь залишив Бердичів і поїхав до Англії у 1890-му році ще молодим. Прадід працював у місті м’ясником, у нього була м’ясна лавка тут. Наш дідусь працював у батька. А коли він приїхав в Англію, теж відкрив кошерну м’ясну лавку», – розповідає Майкл Купер, має бердичівське коріння.

Бабуся Майкла і Сьюзен родом із Самгородка під Козятином. Це містечко вони теж відвідали. Її батько, кажуть, служив в царській армії.

«Єврейських хлопчиків у віці 12-13 років насильно забирали в армію, де їх виховували в армійських порядках. Затим 25 років вони мали служити в царському війську. Це була трагічна сторінка в історії нашої родини. Сім’я думала, що більше ніколи його не побачить. За нього читали молитву як за померлого. Це було все одно, що втратити дитину назавжди. Його забрали кудись в глибинку Росії і там разом з іншими єврейськими підлітками намагались похрестити, всіляко знущались над ними: морили голодом, не давали пити», – розповідає Майкл Купер.

Прадід не відмовився від віри, витримав всі тортури. Солдатом грав на флейті у царському оркестрі. Це на 7 років зменшило термін служби. Йому вдалося повернутись додому, створити родину. Дочку віддав заміж за бердичівлянина, з яким та переїхала до Англії.

«Ми не маємо конкретних очікувань, що зможемо щось віднайти про  наших предків. Бо усе було багато років тому. Нам важливо побачити ці місця, походити цими вуличками, подивитись на місця, які тут пов’язані з єврейським життям»,  говорить Сьюзен Купер, має єврейське коріння у Бердичеві.

«Хочемо відчути зв’язок з корінням, бо тут наші предки жили напевно декілька сотень років, на цій землі. Єврейський народ завжди дуже пов’язаний з корінням, це сильне відчуття, важливо не втратити цей зв’язок», – додає Майкл.

Єврейське кладовище здивувало гостей формою надгробків. Стільки кам’яних чобітків, кажуть, ще не бачили. Десь серед них, припускають, покояться і їхні рідні. Для родини готують фотозвіт подорожі.

«У нас є багато родичів, ми на зв’язку, все розповідаємо, їм все цікаво побачити і дізнатись. Поки нам двом з родини довелось тут побувати, але, можливо, коли повернемось, через певний час приїдуть і інші члени сім’ї, які захочуть тут побувати», – каже Сьюзен.

Зі слів помічника головного рабина Бердичева, до общини часто звертаються люди з різних куточків світу. Вони шукають будь-яку інформацію про предків.

«Колись була дуже велика хвиля еміграції на початку ХХ століття і багато людей, які живуть зараз в США, Англії, вони намагаються щось знайти. Хоча реально з тих часів практично неможливо знайти якісь документи, треба в різних архівах копатись і це дуже важко», – говорить Аківа Нємой, помічник головного рабина у Бердичеві.

Бажаючим бердичівська єврейська община пропонує по можливості відшукати могили рідних. Але поки у місті фахівцями для створення спеціальної бази опрацьовано близько половини кладовища. До того ж воно не все збереглось. Як варіант – можна відвідати батьківщину роду, як Майкл і Сьюзен. І таких охочих, переконують в єврейській общині, стає все більше.