Сьогодні пройшло три дні як ми перший раз пішли в садочок. Позаду довгі пошуки хорошого дитячого закладу, попереду адаптація до нового місця і колективу.
Моєму синові Владомиру майже три роки. Коли ми тільки вирішили піти до дитячого саду, виявилося, що у державному садочку місця для нас зовсім нема і ми 400-х соті в черзі, з такими темпами до дитячого колективу ми можемо потрапити десь років у 8. Тож потерпівши поразку в державному садочку, ми вирішили пошукати серед комерційних, таких у нас в місті аж 5. Уважно придивляючись до кожного, ми нарешті знайшли найкращий. Гарна світла кімната, привітна молоденька вихователька, мала кількість дітей, з нашим сином їх було всього сім, багато іграшок, і цікавих ігор, що ще треба для щастя дитини.І найголовніше, адаптація до садочка проходить плавно і без надривів. Як же скоріше адаптувати маля до нового, не звіданого світу дитячого садка, як допомогти йому найменше, або зовсім не нервувати, коли мама залишає його у групі, до чого треба бути готовими, коли ви тільки но починаєте водити дитя в садок?
У віці 2-3 років маля тільки формує навички спілкування з іншими дітьми і тому опинившись в новому середовищі гостро потребує підтримку матері.
Але в наш час і досі в дитячих садочках дуже рідко дозволяють мамам перші дні довго знаходитись поряд з дитиною, в кращому разі вона може стояти за дверима, і маля звісно знаючи що вона там, плаче і біжить до дверей. В інших закладах не дозволяють і цього, мама просто передає малюка незнайомій тітоньки, а сама як злодій втікає і повертається коли маля вже вкрай охрипло від плачу. Звісно після цього у дитини негативне відношення до цього закладу, страх розлучитися з мамою провокують дитину на істерики і сльози.
Звикання дитини до нового середовища залежить від багатьох факторів: психологічних, фізіологічних, соціальних.
В період адаптації майже всі діти проходять період регресії. А саме: поганий апетит, нервовий сон, неуважність, агресивність. Від стресу страждає мова дитини, здається тільки вчора син ділився своїми спостереженнями за навколишнім світом, а сьогодні від нього можна почути тільки так, або ні. Навички і уміння також регресують: дитина може відмовлятися тримати ложку у руках, або перестає проситися на горщик. Постійна тривога і стрес понижують імунітет, місцевий мікроклімат, вимагають від організму багато сил для адаптації і на цьому фоні, більшість дітей хворіють на вірусні респіраторні захворювання. Досить часто в такий спосіб вони підсвідомо шукають можливість залишитись вдома, в безпечному місці, поряд з близькими людьми. В період адаптації краще не робити дитині щеплень, не починати загартовувати, щоб не перевантажувати ослаблений організм.
Коли регресія змінюється на розвиток, можна сказати, що дитина адаптувалась.
Існують легка(2-6 тижнів ) короткотривала, і важка ( 2- 6 місяців) довго тривала адаптація. В основному у багатьох дітей повна адаптація проходить від 3 тижнів до 3 місяців.
Порівнюючи своїх дітей, хочу сказати, що донька від самого початку радісно бігла до садочка і майже не згадувала про мене. Коли я бачила як діти чіпляються за маму ніби за соломинку дивувалась, адже моя дитина спокійно мене відпускала по своїх справах, а ось синок навпаки, у будь якій не знайомій ситуації потребує моєї присутності. Але я розумію, що мої діти – різні і взагалі будь яка дитина індивідуальна, і підхід до кожної повинен бути особливим.
Перед тим як іти до дитячого садочка , старайтесь більше гуляти серед інших дітей, розкажіть своєму малюку про садок, але інформацію подавайте правдиво, щоб потім не було розчарувань. Те, на що він очікує і те, що він побачить насправді, може вплинути на його адаптацію. Прийдіть з малям в садок як гості, покажіть йому майданчик, де грають діти, поясніть, що всі діти ходять до садочка без мам, а коли приходить вечір мами їх обов»обов’язково забирають. Дитина не повинна сумніватися у тому, що вона може залишитись тут назавжди. Пограйте з дитиною в дитячий садок іграшками, покажіть йому що роблять діти і що робить вихователь.Чим більше малюк буде знати про дитячий садок, тим легше йому буде в процесі адаптації. Дозвольте йому брати з собою улюблену іграшку, в такий спосіб він буде почувати біля себе маленьку частинку рідного середовища.
Поговіть з вихователем вашої групи, розкажіть про особливості вашої дитини. Будьте твердими в своєму намірі бути поряд з дитиною на початковому етапі адаптації. Навіть якщо сувора нянечка скаже вам що ви заважаєте виховному процесу, не здавайтесь. Як варіант ви можете тихенько сидіти в кутку, так щоб ваша дитина вас бачила. Поступово ваше перебування в групі можна зменшувати до мінімуму, і нехай ви зіпсуєте відносини з персоналом, але збережете нервові клітини своєї дитини. В перші дні не залишайте дитину в садочку більше ніж на пару годин, будьте позитивні, навіть коли малюк капризує намагайтеся не реагувати на це.
Нам повезло, в нашому дитячому садочку дозволяють бути поряд з дитиною стільки, скільки цього потребує дитина. З ранку коли ми приходимо до групи, мій синок ніяковіє, міцно тримає мене за руку, але проходить пару годин і він вже зовсім мене не помічає і разом з іншими малюками грається або займається з вихователем. У перший же день мій синок разом з іншими дітьми організовано йшов мити руки, ставив на місце стілець, сам робив сувенір до першого вересня.
Пройшло всього три дні, а ми здається вже захворіли, але я не сумую, адже знаю,що це невід’ємний момент в адаптації, ми скоро одужаємо і знову зануримося у колективне життя. Головне, що мій син вранці з радістю йде в садок, і зовсім не хоче повертатися додому. Я розумію, що коли я буду його залишати зовсім самого з його друзями і вихователькою, можливо будуть сльози і капризи, але вони будуть меншим стресом, ніж могли б бути.
Ганна СТАНІШЕВСЬКА
Читайте також: Тайм-менеджмент для мам
Будьте першим, хто прокоментував "Адаптація дитини до дитячого садка"