Сторічний ювілей зустрів військовий лікар з Бердичева, який знає секрет довголіття (ВІДЕО)

У сто років цей бердичівлянин не втратив любові та інтересу до життя. Павло Антонович Сухоставський 10-го грудня зустрічає сотий День народження. Секрет довголіття, каже, простий.

«Бо я не сердитий. Я не такий, знаєте, з сердитими реакціями. Навіть під час роботи у мене не було такого, щоб я кричав, нічого подібного. Завжди спокійно, ввічливо. Якщо починався скандал, то спокійно розібрали його і все пройшло добре», – розповідає чоловік.

Все життя він пропрацював медиком. Після закінчення Другого Московського медичного інституту, він отримав звання військового лікаря ІІІ рангу. Під час Другої світової війни у фронтовому госпіталі чоловік рятував життя пораненим.

Нині покійна дружина Галина працювала в Бердичівській міській лікарні завідуючою тубмінінгітного відділення. Синів Сергія і Олексія виховувалисуворо, але справедливо. Молодший досі пам’ятає, як батько з братом вчили його плавати.

«Вони вивезли мене на човні на глибину і кинули у воду. Я почав тонути – витягнули. Дали віддихатись і знову кинули. Я знову почав тонути. Вони витягнули, вивезли на берег і сказали вчитись самому. І я в 6 років навчився плавати», – каже Олексій Сухоставський, син дідуся.

Старшому сину пана Павла зараз 79 років, працював геологом. Молодшому 73, він теж не обрав фах медика.

«Не було такого тижня, щоб до нас серед ночі хтось не постукав і не попросив допомоги. Мама вставала, брала свою чергову сумку і йшла допомагати. Коли переді мною став вибір життєвого шляху, я не був впевнений, що зможу так само як батьки: сказали – і я побіг допомагати людям. Тому я став інженером», – розповідаєпан Олексій.

У Бердичеві лікарпрацював у аеродромному батальйоні. Затим – близько 35-ти роківначмедом у військовому шпиталі, де не зраджував своїм принципам.

«До людини, яка потребує допомоги, треба відноситись бережно і чутливо. Треба зробити так, щоб їй стало легше. Надати допомогу хворому так, щоб він вийшов і сказав спасибі», – говорить довгожитель.

Його колеги по госпіталю кажуть: чоловік мав рідкісний талант знаходити спільну мову з усім колективом.

«Я дуже часто згадую, як він мене зустрів. Він прийшов у цю ординарську і сказав: «Дєточка, підемо, я вас познайомлю з госпіталем». Повів мене по всім відділенням, структурам, мене представив і познайомив. Я це дуже ціную», – каже Алла Коваленко, завідувач кардіологічного відділення.

Начмед займався і організацією оздоровлення ветеранів війни області. Кажуть, його знали в Україні і навіть за її межами.

«Я вважаю, що моїм першим вчителем в питаннях організації медзабезпечення ветеранів війни був якраз Павло Антонович Сухоставський. Ми з ним працювали багато років, працював він плідно. Основні риси його характеру – це відповідальність за ту роботу, яку він виконував», – говорить Віктор Горенко, працював начальником госпіталю, заступником головного лікаря.

Коли дідусь пішов з госпіталю на заслужений відпочинок, подарував лікарям багато фахової літератури. Він досі пам’ятає Дні народження багатьох колег, не забуває їх привітати телефоном.

«Для мене він взірець інтелігентної, культурної, ерудованої людини. У нього все життя була велика бібліотека як художньої, так і медичної літератури. Не було такого питання, на яке б він не знав відповіді», – додає Алла Коваленко.

Онука Павла Сухоставського Ольга працює лікарем у Бердичівському Центрі жінки. Щодня вона доглядає за дідусем. У дитинстві з рідного Єнакієво часто на канікули приїздила до нього і бабусі.

«Для мене бабуся з дідусем були наставниками. Дідусь був мені великим другом. Мені багато читали, прививали найкращі якості, любов до літератури, мистецтва. Я багато читала тут, багато зі мною гуляли, приділяли увагу і саме вони вплинули на вибір моєї професії», – каже Ольга Сухоставська, внучка.

Молоді чоловік бажає гідно прожити життя.

«Я б звернувся до них, щоб вони отримали гідну освіту. Це перше. А друге, щоб вони добре відносились до своєї праці, добросовісно», – кажеПавло Сухоставський.

Рідні довгожителя кажуть: дідусь любить борщ і смажену картоплю. Щодня  дивиться телебачення, слухає радіо. Цікавиться життям міста, країни і своєї родини. А це 6 онуків,  8 правнуків і 2-є праправнуків.