«Той, від кого не очікуєш»: найчастіше діти стають жертвами сексуального насилля від рідних та близьких

Щороку у Житомирській області від сексуального насилля страждає понад 10 дітей. Що робити, аби такого не сталося з вашою дитиною, журналісти Times. ZT дізнавалися у працівників ювенальної поліції.

Статистика говорить, що кожного року кількість дітей, що стали жертвами сексуального насилля, стає все більше:

«Аналіз ситуації за останні 5 років, проведений ювенальною службою поліції області, свідчить про збільшення кількості зафіксованих випадків сексуального насильства над дітьми. Загалом поліція розслідувала злочини, вчинені з 2016 по 2020 роки відносно 57 дітей. Щороку таких випадків було від 10 до 15. Статистика свідчить, що протиправні діяння у більшості випадків були вчинені знайомими, а нерідко й рідними для дітей людьми, а саме: знайомі (односельці, сусіди тощо) — 26 випадків; вітчим, співмешканець матері — 14; родичі (батько, мати, дядько) — 8, сторонні — 6; невстановлені особи — 3», — повідомили у ГУНП у Житомирській області.

Вражає й те, що діти наражаються на небезпеку навіть вдома, найменшій дитині, яка постраждала від сексуального насильства, було трохи більше року:

«Крім того, як виявляється, діти не почуваються у безпеці навіть за місцем проживання — у 19 випадках потерпілі піддавались насиллю вдома, ще у 17 — в інших закритих приміщеннях: будинках, квартирах, готелях, гуртожитках і банях, і навіть на даху багатоповерхівки. Третина злочинів (18) сталися у малолюдних місцях: лісових масивах, парках, узбіччях доріг, на берегах водойм тощо. Не менш вражаючим є і вік потерпілих. Найменшій дівчинці було трохи більше року, коли батько почав використовувати її як модель у порновідео. Зареєстрований факт насилля над 3-річною дитиною, 4 випадки,  коли жертвами стали 5-6-річні малюки, 2 дітей потерпіли у 7-річному віці, ще 3 — коли їм виповнилось 8 і далі по наростаючій від 4 до 6 фактів у кожній віковій категорії. Найбільше у період від 13 до 16 років — 25 випадків».

Начальниця підрозділу ювенальної превенції ГУНП Житомирщини Наталія Гончарук каже, що з раннього віку батьки повинні займатися сексуальним вихованням своїх дітей, бо якщо це не зроблять вони, то справу зробить інтернет: 

«Потрібно займатися сексуальним вихованням своїх дітей з раннього віку. Коли дитина у 3-4 роки починає вивчати свої індивідуальні ознаки, звертається за роз’ясненням до своїх батьків, батьки досить часто неправильно реагують на це, хіхікають, відмовчують. Це призводить до того, що дитина думає, що це щось смішне і цікаве, починає обговорювати це з однолітками, шукає відповіді на свої питання в інтернеті. В 7-8 років дитина через телефон отримує ту інформацію у неправильному вигляді, яка не відповідає її віковому розвитку. Батьки мають пояснювати дітям, що це нормально, вони розвиваються, це її індивідуальні особливості, не втікати від цього, подумати і подати це дитині саме на її віковому рівні, щоб дитина розуміла, що нічого постидного у слові „секс“ немає. Це дасть можливість уберегти дитину від раннього статевого життя».

Крім сексуального виховання має ще бути і батьківський контроль, адже у наш час діти викладають в інтернет занадто особисті фото:

«Батьки не мають забувати про батьківський контроль, де їх дитина знаходиться, з ким вона спілкується, що вона робить в інтернеті, чи не виставляє вона такі фото, які могли б зашкодити, бо часто при ранньому коханні через знайомство в  інтернеті починають фотографувати і виставляти на показ свої частини тіла. Це може призвести до сексуального насильства, кібербулінгу. Якщо дитина закривається в собі, змінюється, потрібно з’ясувати, що сталося. Діти доволі часто бояться йти до батьків, бо ті будуть сердитися і сваритися, тому йдуть до однолітків. І коли вже геть така ситуація, коли діти не можуть самотужки справитися, все випливає, тоді вже батьки починають бити тривогу, тоді треба вже звертатися до психолога, щоб допомогти дитині».

Досить часто є такі ситуації, коли гвалтівником є один з батьків. І коли дитина звертається за допомогою до іншого члена родини, а її слова не сприймають всерйоз, дитина може звернутися до педагогів в школі чи до працівників поліції у відділку чи зателефонувати на гарячу лінію: 

«Дитина ходить в школу, тому вона може звернутися до педагогів у навчальному закладі, лікарів та психологів. У нас є випадки, коли від працівників освіти приходила інформація про те, що дитина стала жертвою сексуального насильства. Педагоги помітили зміни в поведінці дитини, звернулися до поліції, було проведено перевірку. Коли батьки не вірять, можна звернутися до працівників освіти, сусідів, бабусь та дідусів, чи зателефонувати на гарячу лінію: 116 -111 та 15 -47.  Інколи діти самі можуть звернутися до поліції, і не тільки в цьому питанні. В мене в практиці було таке, що тільки прийшла на роботу, як вже о 8:30 під кабінетом стояла дівчинка, яка сказала: „Заберіть мене від мами, я не хочу з нею жити“. Ми її прийняли і вислухали, провели своє розслідування, з нею займалася служба у справах дітей, на час нашого розслідування дівчинка знаходилася у дитячому будинку, але не довго,  батьків все ж лишили батьківських прав, а дівчинці знайшли іншу родину.  Кожна людина має право на звернення, навіть, якщо це неповнолітня дитина. Жодне звернення від дитини не ігнорується».

Окрім фізичного є ще психологічне насилля – це коли дитину змушують переглядати якісь відверті світлини, порнографічні сцени чи фільми, давити на неї розмовами на тему “секс”. Коли дитина зазнала сексуального чи психологічного насилля її поведінка може кардинально змінитися, але у кожного це проявляється по-різному. Є випадки, коли дитина закривається в собі, вона постійно в поганому настрої, плаче, відмовляється спілкуватися, стає агресивною, але буває таке, що діти навпаки починають поводити себе дуже активно, розкуто, можуть сміятися з різних органів тіла, проявляти надмірну зацікавленість. Ось так, з першого погляду, не зрозумієш, що відбувається, тому за поведінкою дитини потрібно постійно спостерігати, і якщо помітні якісь зміни, обов’язково прийняти до уваги, і вияснити причини. 

«Діти стають жертвами домашнього насилля не лише в неблагополучних сім’ях, є випадки, коли такі інциденти трапляються у дуже гарних сім’ях з високим статусом. Цьому передують якісь проблеми, які трапляються у родині, від цього ніхто не застрахований. Але ми так само проводимо розслідування і вживаємо відповідні до ситуації заходи, немає значення, що то за сім’я, всі однаково за це відповідають», — розповідає Наталія Гончарук. 

Працівники поліції зі свого боку теж проходять навчання, а потім проводять роз’яснювальні роботи у навчальних закладах:

«Для працівників поліції ювенальної служби проводять тренінги, як правильно спілкуватися з дітьми, як виявляти факт сексуального насильства по поведінці дитини. А ми зі свого боку потім проводимо лекції в навчальних закладах, пояснюємо дітям, що потрібно робити в таких ситуаціях, і не лише ми, так само з дітьми на цю тему розмовляє Міжнародний благодійний фонд „Місія в Україну“, ми залишаємо в школах інформаційні брошури з номерами гарячої лінії, зазвичай, вони в школах на стендах у вільному доступі, тому кожна дитина може ними скористатися. До того ж, вся ця інформація є в інтернеті, наші діти зараз дуже обізнані в цьому всьому, їм легко буде знайти потрібну інформацію».