Епоха сміття та звалищ

Екологічна катастрофа — тема, яка важлива не менше ніж зарплати чи комунальні послуги. Проте їй приділяють набагато менше уваги. Наші політики рідко порушують питання, пов’язані з охороною довкілля: це не стосується їх особисто, а українське суспільство переймається іншими проблемами та не готове діяти чи змінювати щось самостійно.

Пандемія сміття

 Україна продукує 10,6 тонни сміття на рік із розрахунку на домогосподарство та за версією американської агенції 24/7 Wall Street посідає 9 місце, виробляючи 474 мільйони тонн відходів на рік, з яких 448 мільйонів є небезпечними. А перероблюють лише 3,2% побутових відходів.

Так щороку по всіх областях з’являється 27 тисяч сміттєвих звалищ. 94,4% сміття в Україні ховають на полігонах, і лише 2,7% спалюють, а 3,09% йде на перероблювання. До того ж сміттєзвалища не мають захисної системи, яка б запобігала просоченню фільтратів у ґрунтові води, що також є важливим.

Якщо говорити про карантин, то дослідження, яке проводилось в 4 містах України, показало, що загальна маса сміття дещо зменшилась, проте збільшився його обсяг. Так, наприклад, зменшення відходів від туристичного та готельно-ресторанного сектору компенсувалося збільшенням частки органічних та будівельних відходів.

Пункти прийому вторинної сировини не були включені до переліку суб’єктів господарювання, яким дозволялося працювати під час карантину. Пандемія призупинила розгляд законопроєктів природоохоронної тематики, каже депутат Ради з екологічного комітету Олександр Юрченко. Законодавчої бази щодо менеджменту відходів на час карантину немає, зареєстрований лише проєкт закону.

Пластик: потреба чи катастрофа?

Без продуманого плану утилізації пластмас, але заради своєї зручності, люди несвідомо проводять глобальний експеримент, де мільярди тонн пластику накопичується в основних екосистемах планети.

За останні 60 років виробництво пластику в рази збільшилося: більшу частину відходів займає саме цей матеріал. Наше захоплення виробами із цього матеріалу вже призвело до сумних наслідків. Знищити або переробити практично всю кількість пластикових відходів зараз неможливо. За останні 65 років лише 9% пластику перероблено, із них 10% – більше одного разу. На відміну від скла, яке не втрачає своїх властивостей під час перероблювання, пластик не може переплавлятися постійно, тому що термічний процес погіршує якість цього матеріалу.

Важливо і те, що початковою сировиною для переважної більшості видів пластику служать невідновлювальні ресурси, що займає близько 4 відсотків світового видобутку: вугілля, природний газ і нафта.

Море хвилюється

Дослідження проєкту EMBLAS-ІІ екологічного моніторингу в Чорному морі показало, що 83% морського сміття, знайденого там, складає пластик. Зберігаючи полімерну структуру, пластик під дією сонячного світла послаблюється і розпадається на частинки, які, як відомо, досягають розмірів міліметрів або мікрометрів. У водній системі це нагадує зоопланктон, який риби приймають за їжу. Так, у цілому, 1472 морських видів тварин страждають від цього.

“Забруднення, надмірний вилов риби і наслідки зміни клімату серйозно підривають здоров’я наших океанів. Відповідно до одного з останніх досліджень, до 2050 року пластика в океані може бути більше, ніж риби”, – зазначив Антоніу Гутерріш, глава ООН.

Чи є вихід?

На жаль, в Україні наразі немає штрафів чи інших заохочень для людей, що змушує їх, до прикладу, сортувати сміття. Також не вистачає заводів із перероблювання (їх всього 20 профільних). Значну частину вторсировини, яку підриємства використовують для виробництва сміттєвих пакетів, шин, металопластикових вікон підприємства, закуповують за кордоном!

Однак певні кроки вже зроблені. Міністерство енергетики та захисту довкілля уже підтримало зареєстрований законопроєкт про заборону одноразових пластикових виробів в Україні, яким пропонують обмежити використання пластикових пакетів. Проте окремим українським організаціям вдалося зробити більше. Євгенія Аратовська, засновниця громадської організації «Україна без сміття» та перших громадських сортувальних станцій в Україні зазначає, що волонтерські проблеми столиці щодо поводження зі сміттям не отримують підтримки від київської влади, на пропозиції та на заклики до зустрічі й спільного обговорення проблем не відповідають.

Важливий вплив соціальних мереж. Багато фейсбук чи інстаграм сторінок закликають змінити своє ставлення до проблем з екологією. Це й заклики відмовитися від поліетиленових пакетів і трубочок, сортувати сміття та не купувати постійно новий одяг, виробництво якого знищує цілі екосистеми.

Ми не повинні заплющувати очі на безліч питань, які, в першу чергу, стосуються нас самих — починаючи з сортування сміття та закінчуючи вирубкою лісів, про які вже, здається, забули. Є достатньо аргументів, щоб почати працювати над станом екології. “Всі кроки, які зроблені і ще не зроблені, залежать від нас. Ми формуємо запит на системні зміни. Це треба усвідомити і почати ставити питання депутатам, мерам, писати листи в комунальні служби, чому немає баків, або чому автівка забирає сортоване разом зі звичайним сміттям. Збирати мітапи й шукати однодумців, поєднувати зусилля і робити маленькі пілотні проєкти, як сортування у своєму під’їзді” – наголошує Євгенія Аратовська.

Вероніка Нановська