У житомирській майстерні вже третій рік поспіль волонтери виготовляють автентичні та дороговартісні гіпсові ікони. Невдовзі, 13 червня, родинам загиблих АТОвців з Житомирської області збираються вручити 11 таких барельєфів. Ідея створення проєкту “Ікони пам’яті загиблих за незалежність України” з’явилася в української скульпторки, яка вже довгий час мешкає в Італії – Олени Карамушки.
“Коли почалися військові дії і Майдан, то Олена просто допомагала нашим бійцям, навіть коли не було грошей. Було таке, що всією сім’єю вони продали своє золото й купили квадрокоптер в зону АТО. Перший маленький барельєф вона передала на благодійний аукціон Олександрі Стакан – волонтерці з Василькова (ред. Київська область), з якою співпрацювала. А виручені кошти пішли на підтримку АТО. Потім Олена створила такий брельєф і назвала його “Ікона пам’яті”, де мати-Україна тримає на собі полеглого бійця. Тут зображений і аеропорт, який горів, і Біблія, і Кобзар… Перша майстерня з виготовлення барельєфів була відкрита у Василькові.
Фінансування як такого немає, але силіконові форми, куди заливається гіпс, майже всім майстерням купувала Олена. Одна така форма коштує 400 євро. А гіпс беремо хто де, зазвичай купуємо за виручені кошти з благодійних аукціонів за барельєфи”, – розповіла волонтерка Вікторія Боровська.
Вона також пояснила, що хоч техніка створення барельєфів дуже складна, але в житомирській майстерні цим займаються не спеціальні майстри, а всі бажаючі:
“Тут звичайні люди, які працюють 5 або 6 днів на тиждень, але знаходять час прийти і в майстерню. Це і продавці, і фармацевти, і військовослужбовці, вихователі дитячих садочків, перукарі, є й акушерка.
Процес створення барельєфу досить тривалий і займає більше місяця. У спеціальну силіконову форму за спеціальною технікою заливається гіпс, відстоюється. Потім ми вже дістаємо білу гіпсову форму і шпаклюємо її. Цей процес тяжкий та найдовший з усіх етапів створення барельєфу. Далі лакування білим спреєм для того, щоб були відтінки. Потім форму фарбують, знову покривають лаком, роблять бокову, задню стінки, потім накладається поталь (імітація золота), далі – фінішний спрей. Останній етап – це сертифікат та фотографія бійця. Після кожного з етапів потрібен час, щоб ікона просохла”.
У Житомирі проєкт створення барельєфів стартував майже 3 роки тому, перейнявши досвід васильківських волонтерів.
“Дуже багато років Світлана Абрамович та Лілія Шишкевич намагалися відкрити майстерню, але не було команди. Тоді звернулися до Марії Уланової, вона волонтерка з 2014 року. У неї була злагоджена команда, тому Марія взяла на себе таке зобовязання й відкрила майстерню в місті Житомирі. Перше вручення ікон було в жовтні 2019 року. Друге мало відбутись у 2020 році, але карантин вніс свої корективи. Ми працюємо тільки в літній період, тому що тут холодно взимку й форми можуть цвісти, а залишки гіпсу не можна виливати в каналізацію, тому що він застигає і закупорює її. Тому ми робимо багато заготовок. Ми приходими один раз на тиждень, а в команді близько 10-12 людей”, – пояснила Вікторія.
Цьогоріч планують вручити 11 барельєфів для батьків загиблих хлопців та нагадати про історію АТОвця-жінки з Житомирщини.
“Дівчатам ікони вручає ГО “Жіночий ветеранський рух”. Вручення самої ікони вже було в “Домі Ветеранів”, але ми хочемо нагадати історію жінки фотографіями, як вона жила та де загинула. Ікони всі не схожі одна на одну, тому що це творчий процес.
Крім виготовлення барельєфів у нас відбувається і реабілітація родин загиблих. Один з таких прикладів – вдова, яка на проєкті познайомилась з хлопцем – діючим військовослужбовцем і в них у цьому році народилася дитина”, – поділилася Вікторія Боровська.
Вона також розповіла, що учасниця проєкту зі створення барельєфів, мама загиблого бійця Світлана Абрамович до проєкту була дуже закритою і ніколи б в житті не сіла з чужими людьми за один стіл обідати, але створення ікон для неї стало реабілітацією – тут вона почала посміхатися.
“Нам проводили майстер класи й розповідали, що спочатку потрібно розвести фарби великою кількістю води. Спочатку наноситься жовтий колір, потім оранжевий, чорний. Про проєкт я почула чи не найпершою. Олександра Стакан з Новоград-Волинського. У мене там служив син. Ми з нею зконтактували, коли Артем зник 12 серпня 2014 року, так як Олександри тато служив в 30 бригаді. З того часу ми тісно контактуємо з нею. Те, що почався проєкт, я знала і про перший вручений барельєф мамі Олега Чижа з Новоград-Волинського теж знала. Дуже хочеться, щоб пам’ять про наших дітей жила у всьому, навіть в цих барельєфах”, – розчулено поділилась Світлана Абрамович.
“Ми ходимо сюди навіть не для того, щоб попрацювати, хоча й знаємо заради чого це робимо. Створення барельєфів – це свого роду терапія. Я сюди приходжу відволіктися, поспілкуватись з дівчатами. У нас тут своя атмосфера”, – пояснила волонтерка, а за сумісництвом і рієлтор Лілія Шашкевич-Онищенко.
Загалом в майстерні більше сотні заготовок і щодня вони поповнюються новим ідейним оформленням та надихають учасників. Кожен барельєф по-своєму особливий, як і долі померлих АТОвців.
Будьте першим, хто прокоментував "У Житомирі родинам загиблих в АТО збираються вручити унікальні ікони-барельєфи (ФОТО)"