Ніщо інше, аніж гра, не допоможе дитині правильно розвинутися. З гри починається становлення в суспільстві та власний індивідуальний ріст. Ми можемо забути, як нас доглядали, але як з нами гралися батьки – ніколи! Улюблену іграшку дитина сприймає як найчистіше джерело правди, довіра до неї стовідсоткова.
«Такі дорогі серцю, з далекого куточку шафи, горища або навіть антикварні іграшки завжди нагадують нам про світле й щасливе дитинство, в якому не було жодних проблем та негараздів, а довкола царювала лише чарівна атмосфера сюжетної гри…» – говорить Галина Демчинська, ініціатор освітнього проекту «Іграшка мого дитинства» та «Пробудження дива».
Презентація іграшок відбулася 13 березня в Домі української культури поряд з персональною виставкою творів декоративно-прикладного мистецтва (вишивка атласними стрічками, бісером, дизайнерський колаж) від Наталі Колесник.
Директор дому Наталя Валуєва зазначає, що іграшки це терапевтичні речі, й саме вони викликають внутрішнє пробудження. «Гру не можна замінити жодним видом діяльності!» – переконана вона.
Всіх нас по життю супроводжує іграшка, проте вона постійно змінюється в залежності від вікового періоду, в якому перебуває людина. І не обов’язково, що гра – це лише дитячі забавки. Дорослі, хоч і не вірять в магічні дива, проте саме під час гри часто відчувають азарт і поринають в сюжет, абстрагуючись від реальності та буденних справ.
Для батьків дуже важливо розуміти роль іграшки в житті дитини, адже саме з раннього віку у них закладається сприйняття цього світу та свого місця в ньому, життєвих цінностей та моральних норм. Тому й бажано, аби при першій нагоді тато обрав гру в футбол чи «Lego» зі своїм сином, а не в черговий раз витріщився на телепрограми вихідного дня. А матуся, в свою чергу, допомогла б донечці з пошиттям нової сукенки для улюбленої ляльки.
Якщо простежити за історією розвитку та стилістичних змін ляльок, то можна виокремити декілька різновидів, представлених на виставці.
– Гумові та пластмасові ляльки 1930-40 років.
– Фарфорові ляльки кінця XIX століття;
– «Вальдорфські іграшки». Ігри з вальдорфською лялькою відмінно розвивають дитячу уяву. Малюк вчиться розрізняти емоції, почуття, пізнавати світ і будувати відносини зі своїм іграшковим другом.
– Авторські роботи Юлії Говенько.
Що означає гра для дорослого? Життя – це гра, грайте разом з дитиною щоб бути успішними! Гра це засіб порозуміння і мистецтво діяти разом.
А для початку варто навчитися обирати іграшку. Їх не повинно бути занадто багато. Дитина обов’язково вибере улюблену, але сюжетну гру вона завжди будує з декількома ляльками. І часто це можуть бути навіть саморобні іграшки з підручних матеріалів.
Адже в дитячому світі всі предмети набувають магічних властивостей: звичайнісінька хустинка може перетворитися на квітуче поле, а морквина – на міжгалактичний корабель.
А чи пам’ятаєте ви свою улюблену дитячу іграшку? Напишіть про це у коментарях!
Тетяна МОНЬКО
Да, помню. Чебурашка))
Гарна стаття , але … чомусь на фото не було іграшок нашого дитинства всі якісь … “не наші”