Бердичівлянка рятує від голодної і холодної смерті людей (ВІДЕО)

Вона дарує шанс вижити у світі, де їх не хочуть сприймати і мати з ними справу: Людмила Якубовська рятує бездомних від голодної і холодної смерті. У суспільстві їх називають не інакше як «бомбами» чи безхатьками. Жінка звертається до них по імені без неприязні та огиди. У Бердичеві на перехресті вулиць Садової і Героїв України ці знедолені люди знайшли осередок, де їх не женуть. Нині тут годують вже до 40-ка чоловік. Ще урази більше звертаються за різною допомогою.

«Ми їх тут переодягаємо, у лазню відправляємо, приводимо у порядок і відправляємо у реабілітаційний центр. Щось з собою дати – шампунь, губку, нижню білизну чисту. Вони сплять на вулиці під відкритим небом, даємо теплі речі переодягтись, чисте взуття», – розповідає Людмила Якубовська, волонтерка.

Людмила корінна кримчанка, у Бердичеві з 2007-го року. Жила на складі у роботодавця: не мала дому і коштів. З часом з’явилась сім’я, яка пережила повне безгрошів’я. Через труднощі, каже, прийшло бажання підтримувати знедолених.

«Я сама онкохвора, неоперабельна, ще влітку ходила з костилем. Але Господь дав мені служіння, завдяки якому костиль я викинула», – говорить жінка.

Разом з волонтерами годує підопічних на місці, також дає їжу з собою. Сьогодні у меню олів’є, каша, котлети і уха. Суші-кафе допомогло з хребтами червоної риби на суп. Деякі фермери дають овочі, одна з пекарень – булочки. Все на благодійній основі. Раніше продукти купляла власним коштом. Зараз у різні дні тижня з харчуванням людей допомагають релігійні конфесії міста.

«Ми принципово не звертаємось до політиків. Бо вони тільки хочуть піару, зробити собі ім’я. От якщо їм вигідно, вони помагають, якщо ні – то ні. У нас є волонтери, люди з добрим серцем, які хочуть служити і помагають», – пояснює волонтерка.

Леонід називає себе служителем храму Босих Кармелітів. Із знедоленими людьми, каже, важливо бути щирим.

«Ми не відкидаємо цих людей, яких відкинуло суспільство, вони відчувають, що за них є турбота. Тут вони знаходять те спілкування, ті потреби, які просто необхідні для виживання у важкий період. Це дає їм надію, що вони є, відчути себе людиною», – говорить Леонід Кондашов.

При кляшторі для нужденних давно збирають допомогу, яка потрапляє і сюди.

«Кожен четвер ми роздаємо всім нужденним речі з 11 до часу, а пекарня нам благодійно дає пиріжки, булочки. Ми робимо чайочок. Коли ти бачиш, що зробив якусь маленьку краплиночку добра, на світі стає жити краще. Якби кожен так робив, то ми б жили краще», – каже Наталія Ковальчук, допомагає нужденним.

47-річну Надю нещодавно Людмила врятували від смерті в мороз. У неї нема родини і оселі. Життя Наді, як каже вона сама, пропаще: сирітство, спиртне, сумнівні компанії. Це  довело до прохання милостині під церквою.

«Почала під церквою сидіти. То їсти куплю, а більшість – на пропой, на куриво. Дітей нема. В Люди живу в хаті. Щоб не вона – я б тоже вже давно… Спасібо Люді!» – розповідає підопічна Людмили Надя.

Волонтерка допомогла жінці оформити документи на отримання групи інвалідності.

«У нас пішло близько 2 тисячі, щоб зібрати Наді весь пакет документів. Нам подзвонили з МСЕКа, на 1 око Надя не бачить зовсім і операція неможлива. На 2 оці у неї 1 відсоток зору. Сказали, якщо є шанс зробити операцію і це напишуть, то групу не дадуть. Зараз людина, у якої нема житла, у якої нема можливості працювати, просто лишилась на вулиці нікому не потрібна», – каже Людмила Якубовська.

Юрій прийшов сюди теж не від доброї долі. Чоловік працював на «Прогресі» понад 22 роки. У молодості подорожував. Зараз не може звести кінці з кінцями. Люда, каже він, хоч нагодує.

«Борщ, супи різні, уха, котлети, каші, вінегрет, салат. Мандарини, можна з собою взяти хліб. Тут чудові люди, Леонід, Люда, Наташа, перед якими я преклоняюсь», – говорить підопічний Людмили Юрій.

Родина підтримує справу Людмили.

«Ми вирішили, що я буду переробляти старі речі на нові. Це сумки, косметички, коврики. Ми їх продаватимемо і гроші спрямуємо на допомогу, продукти, бензин, ліки», – каже Анастасія, сестра волонтерки.

Нині жінка на стадії формування громадської організації. Звертаються до неї по допомогу і багатодітні родини, і сім’ї сиріт. Каже: кожен день дарує  значно більше, ніж всі багатства світу.

«Щастя, радість повну. Бо я прожила ще 1 день чудовий, познайомилась з багатьма людьми і засинаючи радію, що я подарувала комусь щастя, надію, радість. Більше у цьому житті нічого не треба», – каже вона.

Нині у жінки є потреба у додатковому термосі для чаю, одноразовому посуді, миючих засобах. Для охочих допомогти – номери телефонів Людмили: 096 722 00 75, 063 531 18 08.