Більше за допомогу потрібна увага: волонтерська спільнота Ружинщини невтомно працює для українських бійців

Двічі-тричі на місяць від початку повномасштабного вторгнення російських військ із містечка Ружин на Житомирщини на різні напрямки фронту, у деокуповані населені пункти та прифронтові села їдуть завантажені різною допомогою автомобілі. Везуть амуніцію, прилади, «буржуйки», генератори, аптечки, грілки, окопні свічки, маскувальні сітки, медикаменти, засоби гігієни, домашні страви, овочі, фрукти та багато іншого для військових, а також речі, ліки і продуктові набори для цивільних.

Все це власними силами збирають жителі та підприємці громади, надають підтримку іноземні благодійники з Греції, Німеччини, Бельгії. Координують процес волонтери ГО «Громадський актив Ружинщини» – Ігор Зозуля, Галина Цехмейструк та Ірина Малинська. З-поміж іншого також займаються питанням придбання та ремонту автівок для ЗСУ, адже на передовій для цього не завжди є час, можливості та необхідні запчастини.

Ігор Зозуля розповідає, що організація існувала ще до війни, втім від 24 лютого минулого року довелося змінити напрямок своєї діяльності і зосередитися на підтримці захисників та постраждалих від наслідків війни.

Через Ружин пролягає одна із автомобільних трас, якою у перші тижні війни люди зі столиці та інших регіонів, де наступали російські війська та велися активні бойові дії, евакуйовувалися на захід країни та за кордон. На відносно спокійній території зупинялися перепочити, спланувати свій подальший маршрут. Для них в магазині Галини Цехмейструк організовували перекуси, гарячі обіди, свіжу випічку з напоями, забезпечували одягом, можливістю приготувати дитяче харчування для немовлят тощо.

«Ми одразу активно включилися в роботу, бо зрозуміли, що в цьому є потреба. Допомагали цивільним, які тікали від війни, військовим, які переміщувалися колонами через наше містечко. Багато закладів торгівлі вже були розбиті і люди фізично не могли придбати навіть поїсти, – пригадує голова ГО «Громадський актив Ружинщини» Ігор Зозуля. – Паралельно з цим почали робити тушонку. «Наша ряба» тоді оголосила про можливість безкоштовно отримати курятину. Ми двічі брали по 20 т і все переробляли на тушонки і каші військовим на фронт та на полігони.

Перші місяці були певні проблеми в армії з продуктами харчуванням, тому ми в основному займалися цим, а також медпрепаратами. Долучилися хлопці-зварювальники із маслозаводу і робили турбо-пічки, «буржуйки». Оскільки ми офіційно зареєстрована організація, то змогли купувати і привозити із-за кордону транспортні засоби для користування військовослужбовців. Возили вантажі у Макарів, Бородянку після їх звільнення. Навідувалися до жителів Чорнобаївки після деокупації, надавали адресну допомогу.

Це, власне, принцип нашої діяльності, адже не залишаємо допомогу в адміністраціях, а даємо одразу людям в руки, попередньо робимо оголошення, приїздимо у мікрорайон, спілкуємося з ними, вони бачать, чого і скільки є, розподіляємо все рівномірно відповідно до потреб. Зараз у нас на маршруті увесь схід – Лиман, Слов’янськ, Краматорськ, Дружківка, Костянтинівка, Бахмут, поки він не був закритий. На черзі поїздка у Вугледар. Робимо зупинки, передаємо допомогу місцевому населенню та військовим, які виконують завдання в цьому районі.

Перед новим роком привезли фуру із Греції з б/у одягом, матрасами, ковдрами. У нас великий бус, то половину завантажуємо цим, а решта – по конкретних запитах. На захист країни стало дуже багато земляків – у 95, 30, 26, 25, 72, 59 бригадах чи прикомандировані до інших, то в першу чергу допомагаємо їхнім підрозділам, але загалом намагаємося не відмовляти нікому».

Ігор Зозуля не приховує, що воїни на передовій за рік війни втомилися і для багатьох важлива не стільки допомога, як увага і розуміння, шо на мирній території про них не забувають. Особливу радість викликають домашні страви, які привозять волонтери. В меню – котлети, вареники, млинці та пиріжки із різними начинками, голубці, сири, сало та «намазку», хліб, печиво, а маринована риба навіть стала візитівкою громади, на неї отримують попередні замовлення від армійців. Господині Ружинщини перед кожною поїздкою готують усе свіже та апетитне, аби захисникам смакувало і нагадувало про рідну домівку.

«У нас все є, кажуть хлопці, тільки приїдьте. Вони просто хочуть бачити рідні та знайомі обличчя, поспілкуватися, – продовжує голова «Громадського активу Ружинщини». – Практично в кожному селі громади готують домашні страви, які ми забираємо у визначений час і доставляємо на позиції, робимо ще тараньку і мариновану рибу, привозимо ковбасу від місцевого Бистрицького м’ясокомбінату. З настанням холодів дуже гарно йшло сало, енергетичні батончики, пакунки з горіхами і сухофруктами. Робили з хліба грінки, сало різали слайсами і вакуумували як бутерброди. Це все такі, здавалося б, звичайні речі, але людям приємно, вони їдять, згадують про дім, атмосферу затишку, родинного тепла. Діти із навчальних закладів постійно передають малюнки, побажання. У селах після окупації є проблеми із постачанням хліба і підвозом молока, то ми в себе збираємо, морозимо у пляшках і тоді веземо, також свою продукцію безкоштовно надає Андрушівський хлібокомбінат. Загалом, все збираємо, знаходимо і привозимо з інших країн, відправляємо буси на фронт. Основні витрати – на пальне. Є в команді волонтери з Ружина, підключаються кияни. Основний склад – близько 20 осіб. Співпрацюємо з волонтерами із Бердичева – ТОВ «Бальзак Інвестиції», волонтерським центром «Львів Театр». Постійно шукаємо нові виходи, бо, об’єктивно, війна триває, у людей вже нема можливості допомагати так само інтенсивно, як на початку, а потреб менше не стає. Втім, розуміємо, що маємо забезпечувати надійний тил нашим оборонцям і разом стояти до перемоги».