У серпні 2017 року я написав про рідкісну комаху, що залетіла у мою оселю. Нагадаю, богомол викликав неабиякий інтерес у восьмирічної Лесі – яка, між іншим, панічно боїться незнайомих комах. Після фотосесії та прогулянки ми відпустили Спайка на волю. На публікацію зреагували також деякі мої знайомі. Причому серед схвальних відгуків були і, м’яко кажучи, критичні. Ставили багато прямих запитань, що називається, «у лоб».
«А чому у твоїй публікації деякі фото з Інтернету?»
«А богомол на підвіконні – це точно твої фото, чи десь позичив?»
«А чому ти не сфотографував дівчинку, яка боїться богомола?»
Погодьтеся, не дуже приємно вислуховувати таке – особливо, коли деякі претензії цілком резонні… І ось, ніби почувши це все, у середині вересня Верховний Бог Комах послав диво: на кухні я раптом побачив самця богомола! Такого ж зеленого, як і минулого разу. «Спайк повернувся!!!» – радісно заверещала Леся.
Богомол (унизу) снідає мухою; на сніданок ми пропонували йому також коника (угорі) – але Спайк-2, як і Спайк-1, виявився до коників байдужим; це Лесі дуже сподобалося, бо коника трохи шкода, а муху – ні
Логіка підказує, що з ймовірністю 99,999% цього разу у вікно залетіла інша комаха. Але дітям більше подобається романтика, аніж логіка. Тому ми вважатимемо, що богомол справді повернувся – занудьгувавши за дитиною, до якої сердечно прив’язався.
«Жертви андроїдів»
Діти у моєму дворі приблизно такі ж, як і у вашому. У молодшому шкільному віці вони гасають по двору на самокатах, велосипедах, роликових ковзанах і скейтах. У дворі навіть є один гіроборд!
Дарина на гіроборді
Той рідкісний випадок, коли у руках не смартфони, а коти
Але починаючи від віку 9-10 років діти, уражені андроїдним вірусом, різко змінюються. Хлопчики вже не бігають навколо будинку і не стріляють один в одного з іграшкових пістолетів та патиків. Ні, вони виходять зі смартфонами, сідають на лаві, мов дідусі, і годинами регочуть, переглядаючи дурнуваті ролики на Ютубі. Дівчатка вже не гойдаються на гойдалках і не лазять по «шведській стінці». Ні, вони забиваються зграєю у дальній куток двору, мов бабусі, і там натхненно пліткують під акомпанемент музичних відеокліпів.
Добровільні учасники «нелюдського експерименту»: Леся, Марія, Валерій, Софія
Ви, мабуть, не помітили головного – а він у Марії на голові! Спайк у ролі живої діадеми
Я вирішив використати друге пришестя богомола правильним чином. Ми провели відкритий урок біології прямо у дворі – і на нього одразу записалося четверо дітей, які біологію, до речі, у школі ще не вчать. Весь урок я ретельно зафіксував фотокамерою. Так, визнаю, під час уроку були деякі елементи шокової терапії. Але подивіться, який результат!
Шокова інсектотерапія
Ми винесли Спайка на вулицю у прозорому контейнері для харчових продуктів. Пропозиція взяти богомола в руки дітей шокує: цікавенький, гарненький, зелененький – але щоб посадити оце страхіття на руку?.. Я показую на власному прикладі, що боятися нічого. «А він не кусається?» – жалібно перепитує Софія. Нарешті, Валера погоджується першим. Зрештою, він же хлопець! Одразу за ним богомола бере в руки і Леся.
Валеру зацікавили «бойові» шипи на передніх лапах богомола
Хто тут найбільше боявся комах? Леся переступає через власні страхи
Інсектофобія – серйозний синдром, який здатен робити з дітей хронічних невротиків. Лікувати страх перед комахами – комахами? На перший погляд, це здається божевіллям. Але це працює! Після Лесі на контакт з богомолом погоджується Марія. Комаха не смердить, не кусається і не виявляє агресії. Вона просто повзе по руці. «Дуже лоскотно!» – весело заявляє Марія. Спайк раптом згадав, що у нього є крила, і злетів з руки на землю – під радісний вереск дітей.
Спайк у Марійки…
…і знову у Лесі
Третьою «здається» Софія. Спочатку їй, як і іншим, трохи лячно. Але напруження швидко проходить. Через десять хвилин уроку дівчатка вже сперечаються, хто візьме богомола в руки прямо зараз! Доводиться встановити тверду чергу.
З рук в руки: Спайк переходить від Валери до Софійки
Трохи моторошно? Але ніхто не обіцяв легкого уроку!
Наступне випробування: дозволити Спайку вилізти на… шию або на волосся!
Спочатку ця ідея здається дітям фантастичною. Але невдовзі з’ясовується, що для наших юних натуралістів фантастика дуже швидко стає реальністю. Варто лише вірити у себе – ну, і у Спайка, звичайно.
In Spike…
…we trust!
Після уроку ми зробили те, що й минулого разу: випустили Спайка на волю. Цього разу – у приватний квітник за високим парканом. Втім, Лесі та Марії дуже шкода розлучатися з другом. Вони декілька разів підбігають до паркану з надією ще раз побачити Спайка. Але надії марні: надворі вже густі сутінки. Дівчатка ледь не плачуть…
Леся дуже не хотіла розлучатися зі Спайком…
Менше гаджетів – більше живої природи!
Власне, це просте гасло має бути програмним у кожного дорослого. Діти, які стають «жертвами андроїдів» – потребують натуральної терапії. Дитяча гаджетоманія це глобальна проблема, з якою треба щось робити. Не чекати від Верховної Ради прийняття «Закону про подолання залежності дітей від електронних носіїв». Не шукати державного фінансування для відповідних програм Міністерства освіти. Ні, робити треба те, що ви можете. Зараз і сьогодні. І завтра теж. Крок за кроком.
Останнє фото на згадку
Під час зйомки жодна істота не постраждала
Відкритий урок біології приносить подвійну користь. Діти на якийсь час забувають про планшети і ноутбуки. Вони наближаються до природи – і вчаться не боятися природи у різних її виявах. Заберіть у дитини смартфон – і покажіть їй синицю, яка сіла на ваш балкон з надією, що ви її підгодуєте у холодну пору. Ваш урок розпочався…
Тарас СТРІЛЬЧИК
Будьте першим, хто прокоментував "Спайк повернувся! Як діти полюбили богомола"