Від редакції. Перша частина матеріалу про «євробляхи» мала декілька тисяч переглядів і викликала величезний резонанс, причому далеко за межами Житомира. На наш матеріал на сторінках авторитетного автомобільного видання відгукнувся Олег Назаренко, генеральний директор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів та дилерів.
Минулу частину ми завершили на сумній темі невдач національного виробництва автомобілів. З цього ж місця і продовжимо далі.
Що вбиває національного автовиробника?
Протягом всього періоду Незалежності українське автомобільне лобі систематично добивалося преференцій для себе. Ввезення дешевих вживаних іномарок прямо загрожувало їхньому бізнесу, відтак мало з їхнього боку завжди одну оцінку: «Це вб’є національного автовиробника!»
І ось через чотири роки після початку війни на Сході України, що супроводжувалася інфляцією та економічною депресією – раптово з’ясувалося: автомобілі, які випускалися на внутрішній ринок, навіть у «немитій» Росії вартують набагато дешевше. Не відстають від виробників і деякі українські автодилери, які виявилися не менш жадібними.
У цьому світлі стає зрозумілим: лобіюючи інтереси свого бізнесу, українські автовиробники турбувалися не про кінцевого споживача, а про збереження власної монополії на території країни. Це дозволило їм продавати українцям втридорога свій продукт і відповідно нарощувати виробництво у «золоті роки» минулого десятиліття. Результат очевидний: український автопром зараз ледь жевріє, а рівень продажів нових вітчизняних легкових автомобілів повернувся до ганебного (для великої європейської держави) рівня.
Що пропонує українцям сьогодні, наприклад, ЗАЗ? Відомий персонаж українських анекдотів під назвою «ланос» від початку цього року вже не випускають. Є інші моделі класу «Б», які розроблені за кордоном і часто є копіями азіатських авто не першої свіжості. Чи охоче купують такі машини українці? Ні. Незаможні автолюбителі шукають щось простіше і дешевше, ніж «Vida» або «Forza». Якраз «Lanos» їх повністю влаштовував. А автолюбителі «при грошах» звертають увагу на більш престижні марки. В результаті ЗАЗ у цьому ринковому сегменті не може конкурувати навіть з румунськими (Dacia) та узбецькими (Ravon) машинами.
Вітчизняному автопрому гостро бракує і грошей, і сучасних технологій, і розумного менеджменту. Чи може допомогти нам потужний іноземний інвестор або навіть партнер? Теоретично – так. Відомо, наприклад, що в останні роки на ЗАЗ неодноразово навідувалися емісари з німецьких, французьких, американських та, можливо, деяких азіатських автомобільних корпорацій. З ним велися тривалі перемовини. Їм показували напівмертве виробництво. Перед ними малювали заманливі перспективи співпраці. Але на практиці поки що ніхто не виявив бажання «перти цього плуга».
Власник ЗАЗу Таріел Васадзе скаржився пресі, що на настрої потенційних інвесторів та партнерів значною мірою впливає географічний фактор: Запоріжжя перебуває у безпосередній близькості від зони бойових дій на Донбасі. Тому ризикувати власними грошима ніхто не поспішає. Якщо це справді так – ЗАЗу можна поспівчувати.
Попри лавину критики, часто справедливої, на адресу цього виробника, ми повинні розуміти: ЗАЗ сьогодні – єдине в Україні повноцінне технологічно замкнене виробництво легкових автомобілів. З величезним досвідом і традиціями. І там, до речі, вміють робити не лише легковики. В останні роки ЗАЗ робив відчайдушні спроби залишитися серед «живих». Наприклад, партію міських автобусів ЗАЗ – з комфортною підвіскою, сучасною кабіною, кондиціонером – закупила Польща.
Після цього локального успіху концерн сподівався, що держава якимось чином допоможе продавати такі ж автобуси в українські міста. Це дозволило б хоча б частково завантажити виробничі потужності гіганта. Але держава особливо не метушиться. По-перше, рішення про закупівлю комунального транспорту – прерогатива місцевих рад. По-друге, ЗАЗ уже давно у власності УкрАвто – і це приватне підприємство, а не державне.
Як їздять водії на єврономерах: як усі, чи по-особливому?
Українська практика свідчить, що молоді водії, які мають досвід керування до двох років, схильні після перших місяців практики дуже переоцінювати свої водійські здібності та мають підвищені ризики скоєння ДТП. Особливо багато таких серед осіб чоловічої статі молодого віку.
Додатковим фактором небезпеки є так звані водії першого покоління, батьки яких не мали автомобіля. Для не це не щоденна частина життя, а нова модна іграшка, яку вони нарешті здобули. Таким молодим «стрітрейсерам» уже за декілька днів після сідання за кермо починає здаватись, що вони повністю опанували мистецтво вправного керування автомобілем. Вони схильні хизуватись цією ілюзією перед своїми друзями й подругами та брати на себе надмірні ризики.
Поява на ринку єврономерів відкрила новий шлях цій категорії без досвіду – який необхідний на небезпечних українських дорогах. Вони додалися до постійно зростаючої за чисельністю, але однаково небезпечної групи «мажорів» у містах, яким посвідчення і «тачки» купують впливові батьки. Це все призводить до того, що автомобілі на «євробляхах» інколи купують і використовують особи, яким не виповнилось 18 років. Або особи, позбавлені водійських прав – чи навіть такі, які просто ніколи їх не мали.
Але є інші водії, які вже з досвідом прагнуть змінити свій транспортний засіб на більш комфортний та йдуть на пряме порушення закону, не маючи іншого виходу. Українське законодавство довіреності на право керування не вимагає, а поліція не має право зупиняти автомобілі без факту порушення ними правил дорожнього руху.
З минулого року власники єврономерів почали відчувати певний дискомфорт після того, як поліція почала махати паличками направо і наліво. Полісмени вирішили «пограти» у митну службу, порушуючи ст. 35 ЗУ «Про Нацполіцію». І це викликало сильне невдоволення.
В чому ж основа порушення? Поліція не має жодного права зупиняти автомобіль на єврономерах і перевіряти на предмет порушення митних правил. Тобто, даним органам були надані повноваження, які не входять в їх юрисдикцію. Є свідчення багатьох автоспілок, які захищають права власників іноземних автівок, про те, що поліція – після того, як зупинила автомобіль для перевірки – записує у спеціальний зошит номери машини. Потім цю машину зупиняють частіше, можливо, щоб спровокувати власника на хабар.
Іншим боком цього явища є ДТП за участі «євроблях». Українці почали писати пости у соціальних мережах про такі автомобілі десь наприкінці 2016 року, коли у випусках теленовин постійно відзначалася недисциплінованість водіїв за кермом. Прикладів існує сьогодні багато, коли після ДТП водій лишав ключі в замку та просто тікав. Тим паче, коли авто зареєстровано не на нього – знайти його і притягнути до відповідальності дуже проблематично, а іноді й неможливо.
Навіть якщо в такій ситуації водій не втече, а ДТП буде оформлятись, вірогідність того, що вам відшкодують збитки, майже нульова. Бо компанія з Литви може раптово «збанкрутувати» – а машина належить саме їй.
«Євробляхи» атакують маленькі міста: правда чи брехня?
У таких містах неозброєним оком відразу можна побачити машину з іноземною реєстрацією. За декілька місяців їх кількість поступово стала зростати. Не дивно, що ГО «Авто Євро Сила» пустило коріння і в Бердичеві. В місті ходить чутка: якщо питання по іномарці, то це до АЕС.
19 серпня 2017 року колона автомобілів зібралась вранці біля в’їзного знаку «Бердичів», після чого авто проїхалися центральними вулицями міста. Відбулася зустріч з громадськістю, на якій представники ГО «Авто Євро Сила» пояснили мешканцям міста цілі та напрямки подальших дій своєї організації.
«На сьогодні держава відкрито дискримінує таких, як ми, звичайних громадян. Взяти, для прикладу той самий Volkswagen Passat 1998-2005 р. в. з об’ємом двигуна 1,9… У Литві, Німеччині чи Чехії розмитнення такої автівки нічого не коштуватиме, а реєстрація становитиме від 60 до 90 євро. А що у нас? Одне лишень розмитнення включає скажений акциз, мито та ПДВ, а реєстрація – податок до Пенсійного. Набігає більше 6 тис. євро. Чому за кордоном пристойну іномарку реально придбати за 2 тисячі, а в Україні ти за таку саму мусиш викласти у кілька разів дорожче? Чому на легковику з «євробляхою» іноземець може їздити Україною 1 рік, а українець – 5-10 днів?» – запитує Володимир Селіфанов, координатор АЕС в Бердичеві.
Маленьке місто з невеликими зарплатами природно є сприятливою територією для розповсюдження «євроблях». Але, за словами представників АЕС, у Бердичеві не співпрацюють з ними, натомість є тиск на їхню діяльність як з боку місцевої влади, так і поліції, яка веде таємні списки автомобілістів для майбутнього шантажу.
Перша резонансна аварія за участі єврономерів сталася вночі 29 грудня, де п’яний водій вилетів на тротуар і врізався в магазин і ледве не вбив декількох підлітків.
«Бидло на євробляхах! Кілька хвилин тому, в Бердичеві, п’янющий [цензура] вилетівши на тротуар, врізався в один з магазинів міста. Слава Богу, що молодь яка йшла по тротуару встигли відскочити. Тому навіть не хочеться уявляти, чим це все могло б закінчитися…» – каже Ілля Смичок, депутат Житомирської облради.
Мабуть, серію таких пригод вирішив продовжити власник BMW 1997 року, який на початку лютого 2018 р. влетів в арку, що прикрашає головну алею міста. Перед зіткненням він проводив трюки безпосередньо біля місця події. У той же час на відео чітко видно, як BMW їде просто на перешкоду: не зменшує швидкості і не робить ніяких спроб піти вбік, а вперто мчить назустріч трагедії. В результаті автомобіль на великій швидкості наїхав на бордюр, його розвернуло і кинуло на цегляну арку. Від удару транспортний засіб буквально розлетівся на шмаття, а постраждалого водія витягували з купи металу рятувальники. Після чого його доправили в реанімаційне відділення Центральної міської лікарні.
(далі буде)
Юрій МЕЛЬНИК
Тарас СТРІЛЬЧИК
Читайте також на цю тему: Бунт «євроблях»: з чого все почалося
Будьте першим, хто прокоментував "Бунт-2: як їздять на «євробляхах» і хто вбиває ЗАЗ"