Господині села Кустин Бердичівського району Тетяна Харчук і Лідія Лисак відроджують українську традицію з випікання хліба у печі. І навчають цьому дітей. Сьогодні разом випікають пиріжки. Опару готують звечора на воді або домашньому молоці з додаванням дріжджів і просіяного борошна.
«Оця заквасочка вистояла, так як у нас пиріжки з варенням, я додаю цукор і олію по стакану. Якщо діти люблять солодке, можна і більше. І обов’язково яєчка домашні. Буде гарне тісто», – каже Лідія Лисак, жителька села Кустин.
Борошно жінка додає поступово і кличе помічників замішувати тісто. Дітлахи беруться до роботи. В маленьких рученятах ще нема стільки сили, але завзяття дітям вистачає. Тісто не повинно прилипати до рук, а тому треба гарно його вимісити. Розтоплена піч вже готова, її розпалюють ще до роботи з тістом. Господині кажуть: хвилин 30 воно має відпочити і піднятись. Тоді лише можна пекти хліб або пиріжки. Переконують: жодна тістомішалка так не вимісить, як руки.
«Тісто коли ми робимо, хліб печемо, треба думати за добре, хороше, за дітей, онуків, близьких, рідних. Коли тісто ми ставимо в піч, ми обов’язково це благословляємо, а пічку просимо спекти нам хліба», – каже Лідія Лисак.
Пиріжки формують із невеличких шматочків тіста. Малі пробують розкатувати кружечки. Начинкою обрали густе яблуневе домашнє повидло. Швом пиріжки кладуть на деко і змащують яйцем без цукру. Далі діло за піччю.
«Орієнтуємось – хвилин 10-15 пройде, треба дивитись. Як загнітилось. Жару добавимо і закриваємо», – каже жінка.
Поки пироги печуться, господиня показує справжню українську хатину з чистого дерева і глини, якій понад сто років. Її хоче зробити музеєм і лишити все у первозданному вигляді. Тут теж є піч, в якій вона пече хліб. За раз 6 кілограмових паляниць. Мішка борошна, каже, вистачає на місяць-півтора. У печі вона випікає для дітей та онуків паски, калачі, калиту, хліб, різні пироги.
«По-перше, ми душу вкладаємо, а по-друге ми нічого не даємо такого – ні розпушувачів, ні добавок, фарб. Воно натуральне. Те, що вкладено в хліб, воно і є: сіль, вода, мука, дріжджі. Все. Ми нічого не даємо з фарбників, що вони дуже гарні на вигляд, а візьмеш, а там нема ні хліба, нічого», – говорить пані Лідія.
А ще тут є кімната для релаксу. Приємний запах різнотрав’я одразу відчувається: матрац на ліжку з лугового сіна, на стінах м’ята, меліса, зубрівка. Поряд – глеки для пряженого молока у печі і для куті. Для пані Лідії, яка працювала 30 років у Будівельному ліцеї майстром виробничого навчання, велика радість жити у селі, а особливо бути у цьому будиночку.
А тим часом пиріжки вже спеклись. Але гарячі їсти не можна, хоча втриматись важко. Їх присипають цукровою пудрою, а дітлахи вже тут як тут і готові знімати пробу. Першокласник Михайлик обожнює солодкі начинки і давно допомагає мамі на кухні.
«Щоб зробити тісто треба цукор, мука, 2 яйця, дріжджі. Пальчиками прижимати треба сильно, щоб воно не розлазилось, щоб не перероблювати, щоб варення не втекло», – говорить Михайлик Харчук, місив тісто на пиріжки.
Ідея навчати дітей азам пекарства виникла у господинь цьогоріч. Починали зі своїх дітлахів, а зараз охочих побільшало. Та й самі вивчають традиції і обряди, пов’язані з хлібом.
«Ми хочемо показати нашим дітям не тільки в хлібі і в природі, а й в традиціях наших прадідів, передати їм на майбутнє. Ми ось зробили будиночок автентичний, піч, яка працює, у нас немає газу, ми тільки працюємо з дровами, це дуже цікаво», – розповідає Тетяна Харчук, господиня.
Жінки люблять пекти житній хліб, який тиждень не черствіє. Та зараз борошна купують не лише для нього, а й на пиріжки, печиво, пряники, які теж роблять з дітьми.
Нагадаємо, Великий піст: як потрібно харчуватися?
Будьте першим, хто прокоментував "Домашня випічка в печі – наука для дітей у селі Кустин (ВІДЕО)"