1 Один з найгарніших будинків міста, зведений на початку ХХ століття у модному тоді стилі «модерн». Він пережив три війни, декілька революцій і десятки градоначальників. Але сьогодні його вбиває байдужість, тупість, дикість та нехлюйство городян – які вмудрилися перетворити перлину Житомира на барвисте опудало.
Модерн (інші назви: сецесія, арт-нуво, юґендштіль) – стиль в архітектурі та мистецтві, який панував у Європі, США та Латинській Америці від кінця ХІХ ст. до Першої світової війни. Для архітектурного стилю характерними ознаками є вікна та двері складних геометричних форм, а також багате стилізоване декорування з використанням рослинних та антропоморфних мотивів. Стиль має безліч фанатів по всьому світу. Існує навіть так званий арт-нуво туризм: люди спеціально приїздять в інші країни та міста, аби помилуватися архітектурними пам’ятками модерну. Такі туристи зазвичай зупиняються у готелях, зведених у стилі модерн: «Premier Palace» (Київ), «Novotel» (Будапешт), «Grand Hotel Europa» (Прага) тощо.
Модерн – дуже складний стиль у сенсі виконання. Навіть з точки зору сьогодення. Подивіться уважно: цим дверям з вигнутими дерев’яними елементами декору – понад сто років. І вони досі служать. Зможете повторити? Подивіться на вікно у формі зрізаного круга. Тепер уявіть, що ви муляр і повинні викласти це вікно звичайною цеглою. Зробите? Впевнені?..
У Житомирі пам’яток у стилі модерн небагато. Окремі з них безнадійно втрачені в минулі роки (особняк де Шодуара). Деякі дбайливо відреставровані і тішать око на Михайлівській (ляльковий театр), Київській (музей літератури) та інших вулицях. Будинок на Великій Бердичівській, 37, який стоїть вглибині двору далеко за червоною лінією – мав би прикрашати місто і сяяти, наче дорогоцінна натуральна перлина. Натомість він виглядає так, наче перед нами сон шизофреніка.
Візуальна шизофренія
Декілька років назад один з бічних фасадів будинку «облагородили» якоюсь мазаниною. Офіційно це називається «мурал Альтер». А якщо називати речі своїми іменами – блазень гороховий на облупленій стіні історичного будинку.
Але шизофренія цим не вичерпується. Інший бічний фасад, наприклад, рудуватого відтінку. Зовнішній фасад – мінімум трьох різних кольорів. Орендарі (чи власники?) окремих приміщень вихиляються, як завгодно: захотів колір дитячого проносу на своїх володіннях – будь-ласка! Навісити на історичний фасад зграю супутникових тарілок – без проблем!
Фасад з двору – рудий та бірюзовий. Незважаючи на вакханалію кольорів та буйство білих склопакетів – у будинку подекуди збереглися старі «модернові» вікна (та віконця) з автентичними рамами.
Зверніть увагу на освітлення сходів: розбиті шибки залишилися розбитими, а вікно просто… заклали білою цеглою.
Судячи зі старої таблички, за часів СРСР будинок мав номер 37А і тут розміщувався міський відділок міліції.
Нагадую, це не якась немічна халабуда, а престижний будинок у центрі Житомира: з височенними стелями, залізобетонними перекриттями і комфортною дистанцією стосовно проїжджої частини вулиці.
Як це називається?
Головний архітектор Житомира Юрій Безбородов уважно вдивляється у фото.
Ю. Безбородов:
– Відповідальність за зовнішній вигляд будинку несе балансоутримувач. Якщо стан будинку незадовільний – а він саме такий – комунальне підприємство «Благоустрій» має зробити офіційний припис і змусити балансоутримувача навести порядок.
Т. Стрільчик:
– Як можна взагалі довести до такого стану пам’ятку архітектури?
Ю. Безбородов:
– Цей будинок – безумовно, пам’ятка стилю «модерн». Але офіційного статусу пам’ятки архітектури він не має. На жаль.
Т. Стрільчик:
– Відповідно, дія Закону про охорону пам’яток на нього не розповсюджується. І це дає право робити з будинком все, що заманеться?
Ю. Безбородов:
– Ні, звичайно! Судячи з того, що я бачу… Перед нами грубе порушення норм ДБН. Повторюю, за все це несе відповідальність балансоутримувач.
Т. Стрільчик:
– А якщо це комунальна власність?
Ю. Безбородов:
– Не думаю. Всі ознаки, що цей будинок приватизований. Власник здає приміщення в оренду різним комерційним структурам. Нічого не вкладає у підтримання в належному стані будинку і прилеглої території. Просто нещадно експлуатує… Відповідно, кожен орендар робить з фасадом, що хоче. Яскравий приклад безвідповідального, навіть хамського поводження з архітектурною спадщиною. Подібних прикладів по Житомиру море. Таке враження, що деякі люди живуть у чужому місті. Не у своєму.
Хто це зробив?
За даними Міністерства юстиції, актуальними на 27 лютого 2018 року, будинок за адресою Житомир, вул. Велика Бердичівська, 37 – вказаний як юридична адреса малого спільного підприємства «Лотос». Ідентифікаційний код юридичної особи: 13552617. Розмір внеску у статутний фонд: 0,00 грн. Вид діяльності «Лотоса»: «надання індивідуальних послуг, не включених в інші категорії». Дата реєстрації: 16.05.2005 р. Реєстр платників ПДВ: інформація про особу відсутня у базі.
Жодних даних про власників «Лотоса» немає. Натомість вказаний якийсь Палавандішвілі Картлоси Георгійович – як «голова комісії з припинення або ліквідатор». Цікаво, що «Лотос» перебував у стані припинення і в лютому 2018 р., і 2016 р., і 2011 р. Підставою стало «судове рішення про припинення юридичної особи, що не пов’язане з банкрутством юридичної особи».
Зараз я скажу слова, які, можливо, не всім сподобаються. У місті сила-силенна різноманітних активістів, готових боротися зі «злочинними олігархами», «злочинною владою» та іншими абстрактними ворогами, які десь далеко. А тут під боком нищать один з найкращих будинків Житомира. І не видно жодного активіста, який хоча б почухав потилицю. Сотні, тисячі городян кожного дня йдуть мимо – і ніхто не запитав себе: «Е, а що тут відбувається? Невже так має виглядати історичний будинок у центрі Житомира?..»
Хто конкретно винен? Хто володіє будинком де-факто, хто винаймає приміщення, хто довів будівлю до такого ганебного стану? Ми це обов’язково з’ясуємо, а результати оприлюднимо. Розслідування триває.
Тарас СТРІЛЬЧИК
Активисты это хорошо, а городская власть и гл. архитектор пусть отдыхают?