Вона відверта, гостра на слівце, але щира і проста у спілкуванні: виконавиця фронтових пісень із псевдо Бандерівна завітала до Бердичева. Волонтерка Юлія Майборода обрала собі таке сценічне ім’я тому, каже, щоб московіти боялись. На святковий концерт з нагоди Дня Захисника України її запросив товариш, теж волонтер і нині заступник голови Бердичівської РДА Сергій Адам’як. Родом Бандерівна з села Забілоччя Радомишильського району на Житомирщині. Нині мешкає у столиці, однак завжди рада заспівати для воїнів на фронті або у тилу.
«Твори моїх пісень якби з середини війни. Тому що мені треба було написати пісні, які б там утримали сильний бойовий дух людей. Це складно написати позитивну пісню, яка б співалася в окопах. Але 72 і 128 бригада – хлопці співають мої пісні. Війна – це дуже брудна штука, це смерть, горе, сльози і бруд. Це дуже страшно. І написати позитивно про це для хлопців дуже складно. Тому чорний гумор на фронті виживає за рахунок чорного гумору», – розповідає Юлія Майборода, волонтер, виконує і пише фронтові пісні.
Ще з часів Революції Гідності – Майдану – жінка військовий волонтер. З подругами організувала групу «Маскувальна сітка на вежі над Дніпром». З липня 2014-го року вони разом плетуть до цих пір маскувальні сітки, «кікімори» на фронт, яких там потребують. Навесні 2015 Юлія приїхала на фронт. Думала, що в окопах сидять україномовні патріоти, співають бандерівські і махновські пісні, але застала зовсім іншу картину. Тому зрозуміла, що треба написати ці пісні, які, каже, б охарактеризували цей період вітчизняної війни з москалями.
«Я бачу, що ніша позитивних, сильних пісень не заповнена до цих пір. Тому я їх пишу. У мене написано близько 50-ти пісень. Наш боєць, коли великі втрати були в «Айдарі», він вижив, тяжкий Джмелик. І він через день з реанімації, ще вчора нікого не впізнавав, а сьогодні каже: «Як я сєпара мочив! 800 метрів, роз***чив я бліндаж, получите за Крим наш!» І я вже горджуся, що пісня працює. Значить він її використовував. Отакі історії про пісні вже є», – розповідає виконавиця.
Як на свої, так і на чужі мелодії жінка пише пісні, багато у співавторстві з подружками. З ними вже побувала у 128, 93, 72 бригадах. А взагалі, каже, з Луганщини і до Широкіно була усюди, у різних батальйонах (Кульчицького, Київська Русь, морпіхи, Морські Котики, у артилеристів).
«Перша лінія оборони – це ті люди, які готові вмерти за Україну, це самий великий дух у цих людей. Тому що платити саму високу ціну на цій землі, а це життя, це треба бути дуже сильним духом. А волонтери – це люди, які їм привозять пісню, зброю, їжу, душу, все», – розмірковує вона.
Бандерівна жартує: саме на передовій дізналась, що таке зірковий райдер, без виконання умов якого зірки не виступають. Каже, нічого не потребує від бійців, нехай би їх було чоловіки зо три, для виступу буде досить.
«Ми повинні стати позитивною нацією, у нас прекрасні пісні, але ми плачемо, страждаємо, нещасні. У нас що? Солдат вбитий, мати посивіла, калина похилилася, дівчина плаче… От в такому ключі ми співаємо. Зараз момент, коли народжується нація: з кров’ю, з біллю. Фронт – пологовий будинок. І зараз ми побачимо, головне, щоб це дитя не було абортовано», – говорить волонтерка.
Грі на гітарі Юлія навчалась сама. Хоча в роду було багато музикантів. Вона вже випустила диск, але популяризувати фронтові пісні хоче наживо. Співати для військових, каже, велике задоволення. Особливо, коли бачиш, як вони під час виступу оживають, бо чують щось рідне. Декілька фрагментів пісень Бандерівна виконала і для наших читачів. Більше – у відео.
Будьте першим, хто прокоментував "Гостра на слівце волонтерка привітала українських захисників зі святом (ВІДЕО)"