Історія «Щедрика»: як синдром самозванця Леонтовича міг завадити популярності композиції

Важко уявити собі Різдво без культового «Щедрика». Цю українську композицію чув, мабуть, кожен. Її неодноразово використовували не лише в українських фільмах, а і у всесвітньо відомих кінокартинах, таких як: «Гаррі Поттер» та «Один вдома». Саме «Щедрик» асоціюється у нас із тією самою новорічною атмосферою, коли вулиці мерехтять вогниками, закутані люди смакують глінтвейном, а все навколо вкрите снігом. 

Втім, мало хто знає про те, як з’явився «Щедрик», як на цю композицію вплинула скромність її автора Миколи Леонтовича та як у світі почали співати «Carol of the Bells». Про це все далі.

Поява «Щедрика»

Абсолютно беззаперечно «Щедрик» Миколи Леонтовича став головною піснею XX століття. Автор витратив на написання та вдосконалення «Щедрика» за різними даними від 10 до 20 років. У пошуках ідеального звучання, композитор переписував пісню п’ять разів. Одні кажуть, що перша версія була створена у 1901 році, а остання у 1919-му, інші ж, що початок роботи над композицією датується 1910 роком. 

Проте не остання – п’ята, а саме четверта редакція пісні принесла їй всесвітню популярність. На створення «Щедрика» Леонтовича надихнув український фольклор. Він запозичив текст і мотив щедрівки та зробив з нього хоровий шедевр. До речі, на думку істориків, обрядова пісня, взята за основу композитором, була придумана ще язичниками. Це пояснює рядок про приліт ластівки, адже наші предки святкували початок нового року навесні, якраз коли птахи повертаються з вирію.

Вперше «Щедрик» прозвучав 29 грудня 1916 року. Пісню під час різдвяного концерту виконав хор Київського університету Святого Володимира.

Як «Щедрик» отримав всесвітню популярність

Популяризацією української музики й «Щедрика» зокрема за кордоном займалася створена за дорученням Петлюри Українська республіканська капела. На її чолі стояли Кирило Стеценко й Олександр Кошиця.

Так, через культуру уряд УНР хотів заявити світові про незалежну Україну й домогтися її визнання західними лідерами. За три роки хор об’їздив із гастролями більше 20 країн Європи і в 1922 році виступив в американському Карнегі-Хол, де «Щедрик» викликав справжній фурор. 

Як синдром самозванця Леонтовича міг завадити популярності «Щедрика»

Світ міг би ніколи не дізнатися про цю композицію, якби її не вкрали. Справа в тому, що скромний Леонтович відмовився дати свої пісні для туру хору, адже не вважав їх гідними європейської сцени. У цей час на Київ сунули російські окупанти, тому, щоб не затягувати виїзд через вмовляння, хористи просто взяли його твори без дозволу.

Згодом вже американський композитор українського походження Петро Вільговський, який на той час працював на NBC, адаптував українського «Щедрика». Так у 1936 році з’явився відомий на весь світ кавер під назвою «Carol of the Bells».

Нагадаємо, не лише Олів’є та Шуба: три салати, які точно варто приготувати на Новий Рік.