Скандал навколо путінських головорізів, заарештованих під Мінськом – переростає у велику політичну кризу. Арешт був, ніби грім серед ясного неба, і буквально паралізував кремлівську пропаганду. Першого дня всі російські федеральні телеканали дружно проігнорували подію №1. Просто тому, що у Кремлі не знали, як на це реагувати. Але замовчувати арешт трьох десятків громадян РФ довго не можна навіть у путінській Росії. Соловйов, Скабєєва та інші штатні брехуни – з похнюпленим виглядом почали звично тарабанити: «це вигідно Америці», «у цьому винен Захід», «провокацію вчинили русофоби – Україна, Литва і Польща» тощо.
Правда, навіть Скабєєва не може пояснити, яким чином «русофоби» зуміли привезти у Білорусь… придворних бойовиків Путіна. Олександр Лукашенко заявив, що затримані – члени «приватної військової компанії Ваґнера». Це стало зрозуміло після допитів арештованих. Під гучною кличкою «Ваґнер» ховається Уткін, реальний командир банди. Операційним координатором «ваґнерівців» є «путінський кухар» Пригожин. А кінцевим власником – сам Володимир Путін. Адже зрозуміло, що в сучасній Росії не може бути ніяких інших «приватних військових компаній», окрім путінських.
Їхали в аеропорт – а опинилися в Дроздах…
Родзинка цієї історії в тому, що групу схопили у санаторії «Беларусачка», який розташований недалеко від водосховища Дрозди. Це курортна зелена зона на північному заході Мінська. Саме у Дроздах живе лукашенківська еліта – і сам президент. І саме ця обставина налякала і розлютила Лукашенка. Бо взвод путінських головорізів цілком міг отримати завдання на фізичну ліквідацію президента Республіки Білорусь.
Навіщо Путіну вбивати Лукашенка? Щоб встановити повний і безумовний контроль над Білоруссю. Це або аншлюс з ліквідацією білоруської державності, або призначення гауляйтера з номінальним збереженням державності. Нагадаю, що Путін майже два роки схиляв Лукашенка до «тіснішої інтеграції» – тобто, до повільного, але незворотного поглинання Білорусі Росією. Лукашенко відчайдушно опирався, маневрував і скандалив, звинувачуючи Росію у різних негарних намірах та діях. Вочевидь, терпець у Кремлі увірвався. І там вирішили, що вибори президента Білорусі 9 серпня – гарна нагода «закрити» білоруське питання раз і назавжди.
Все порахували до дрібниць. Офіційного наступника у Лукашенка нема. Справжніх політичних партій і впливових політиків, які могли б підхопити владу у разі загибелі президента – у Білорусі теж нема. Відтак вбивство Лукашенка очікувано паралізує владну вертикаль і силовиків. Країну можна брати «теплою». Звичайно, гучне політичне вбивство російська пропаганда припише «націонал-радикалам», «білоруським фашистам» та/або «агентам Заходу». Після чого з’явиться московська маріонетка, яка одразу закличе «братню» Росію ввести війська, аби запобігти «кривавому хаосу». Ця технологія відпрацьована ще 2014 року в Україні. І якщо досвід був загалом успішним (Янукович, нагадаю, після розстрілу Майдану і втечі з Києва теж закликав Путіна вести війська в Україну) – то чому б не повторити його у Білорусі?
Слід розуміти, що заарештовані – ніякі не воїни спеціального призначення 80-го рівня. Це найманці, більшість з яких має бридке кримінальне минуле і надійно висить на гачку у російських спецслужб. Практично всі вони замарані у військових злочинах, в тому числі на території Донбасу. Грубо кажучи, їм втрачати нічого. І саме тому на брудне завдання направили їх, а не когось іншого.
Пристрасні версії vs факти
Я особисто дуже симпатизую Білорусі – і нават магу гутарыць па-беларуску, калі гэта неабходна. Причина проста: я провів там 2 роки свого життя, коли служив у Радянській армії. Я співчуваю білоруським патріотам, які вболівають за рідну мову і мріють про вільну європейську Білорусь. Але водночас я розумію, що абсолютна більшість із них засліплена ненавистю до Лукашенка настільки, що не бачить очевидного. Практично всі опоненти нинішнього режиму переконані, що історія під Дроздами – спільна режисура Лукашенка та Путіна. Мовляв, вони домовилися розіграти цю комедію для того, щоб: а) мобілізувати електорат Лукашенка; б) скасувати вибори; в) остаточно задушити опозицію.
Але цю версію розбивають факти.
- Арешт групи російських найманців став повною несподіванкою для Москви і спричинив там інформаційний колапс. Кремль почав плутано брехати на дипломатичному рівні, висуваючи одну версію за іншою: нібито група їхала у Судан, потім нібито у Туреччину, щоб потім летіти чи то у Лівію, чи то у Венесуелу тощо. Такого бедламу не було б, якби це була добре продумана спільна спецоперація.
- Путін мовчить вже понад тиждень і ніяк не коментує скандальний арешт громадян РФ у Білорусі. Путін завжди мовчить, коли потрапляє у халепу або зазнає поразки. І навпаки – Путін завжди охоче коментує подію, якщо вважає її контекст вигідним і виграшним для себе.
- В результаті скандалу Російська федерація несе величезні репутаційні збитки. На кордоні між РФ та РБ виникли транспортні черги. Все більше стає антибілоруських випадів у російських ЗМІ – і все більше антиросійських ескапад у білоруських ЗМІ. У соціальних мережах можна спостерігати епічні битви «лукашистів» з «путінцями». А пропутінські ютуб-канали вголос виють, що «Лукашенко розірвав союз з Росією» і «катує російських солдатів».
«Предал Лукашенко РОССИЮ…»
Щоб зрозуміти, до якого рівня озвіріння дійшов за ці дні путінський електорат – достатньо почитати коментарі на YouTube.
ВНИМАНИЕ!!! В Белоруссии террорист захватил 33 безоружных человека, среди которых много россиян. Сейчас их пытают в казематах. Захвативший заложников террорист Александр Лукашенко пока не выдвинул никаких требований.
Важно не то, что сегодня говорит Лукашенко ! Важно не то, что сегодня он делает ! Лукашенко выйграет эти выборы, здесь нет других вариантов ! Важно, чтобы мы ничего ему не забыли после этих выборов !
лукаш подписал себе смертный приговор, партнеры? ок, тогда и партнерские цены на все виды товара
Луку надо повесить,как всех предателей,заслужил.
Пукашенко, просто боится за свою пятую точку, презервативы найденные у этих людей он принял, как личное оскорбление!
Киев передал грабли Незалежности Минску.
Это Белоруссия не знает ,как сделать пакость и при этом сделать приличное лицо.
Отже. Як би ми не ставилися до Лукашенка та його політичних противників, зрозуміло одне: Білорусь сьогодні – ситуативний союзник України. Ця країна чинить опір аншлюсу та російській агресії. Бо взвод рецидивістів, який «відпочивав» у санаторії біля резиденції Лукашенка – це спроба замаху на білоруського президента. І фактичний початок гібридної війни РФ проти РБ.
Лукашенко шукає, на кого спертися – але рука поки що хапає порожнечу. Він добре розуміє, що його не підтримають зараз ані США, ані ЄС. Його 26-річне правління породило занадто багато гріхів, а нинішні вибори виглядають карикатурою на нормальний виборчий процес. Але! Білорусь не визнала анексію Криму і окупацію частини Донбасу. Мінськ надав майданчик для мирних переговорів. З території Білорусі на територію України поки що не заліз жоден озброєний «гіркін» і не заповзла жодна «моторола» у камуфляжі. Це дає Лукашенку підстави розраховувати на певну взаємність.
Міністерство закордонних справ України мало б видати заяву на підтримку… ні, не Лукашенка персонально. Після арешту російських диверсантів під Мінськом – Україні сам Бог велів підтримати суверенітет та територіальну цілісність Республіки Білорусь. МЗС обмежилося коментарем речниці. Але й це можна вважати підтримкою, оскільки про суверенітет та незалежність Білорусі там точно йдеться.
Лукашенко чекає у Мінську не Венедіктову, а Зеленського
4 серпня 2020 року Олександр Лукашенко виступив із щорічним посланням до народу Білорусі. Коментуючи арешт російських диверсантів, він заявив, що на південь країни, за даними спецслужб РБ, проникла ще одна група з РФ. Існує ця група насправді, чи її «намалювали» віддані служаки з КГБ РБ – не важливо. Південь Білорусі це зона, яка межує з Україною. І саме з Білорусі агресор може отримати найкоротший шлях до Києва. Лукашенко фактично каже Зеленському: «Дивися, я ловлю путінських бойовиків, які можуть загрожувати і твоїй державі!
5 серпня Зеленський говорив по телефону з Лукашенком. Той нібито натякнув, що може передати Україні деяких арештантів, які мають українське громадянство. Такий натяк сам по собі – черговий ляпас Кремлю. Лукашенко не боїться дратувати Москву, оскільки сам дуже і дуже роздратований.
6 серпня стало відомо, що Лукашенко доручив запросити у Білорусь генеральних прокурорів Росії та України. Щоб визначитися, що робити із затриманими.
Але Лукашенко пішов ще далі. Він дав велике інтерв’ю українському журналістові Дмитру Гордону. Де сказав все, що думає: і про Путіна, і про Зеленського, і про можливу атаку проти України з території Білорусі.
Лукашенко не даремно погодився на таке інтерв’ю саме зараз. Зверніть увагу, з якою любов’ю на білоруському державному телеканалі виготовили «шапку»: види сонячного Києва плавно перетікають у види сонячного Мінська… Цим відео Олександр Лукашенко фактично запрошує Володимира Зеленського відвідати Мінськ найближчим часом. Навіть у найближчий тиждень. У дипломатії існує мова як очевидних, так і неочевидних сигналів. І досвідчений дипломат Лукашенко майстерно скористався нею. Йому зараз потрібна насправді не Ірина Венедіктова. Йому потрібен Володимир Зеленський.
Як би міг виглядати такий візит? Як терміновий робочий. Наприклад, для підготовки Третього форуму регіонів України та Білорусі, що має відбутися у жовтні в Гродно. Як би могла діяти українська делегація під час візиту? Висловити безумовну підтримку незалежній суверенній Білорусі. Висловити надію на зміцнення двосторонніх стосунків в усіх сферах, в тому числі культурній. Нагородити громадянку Білорусі, яка навесні 2020 року вийшла у фінал українського конкурсу «Голос країни». Ініціювати факультативне вивчення білоруської мови у ряді шкіл Києва, Чернігова та Житомира, наприклад. І запропонувати білоруській стороні зробити так само з вивченням української мови у школах Мінська, Гомеля та Бреста. Якщо бракує вчителів – обмінятися: білоруси поїдуть в Україну, українці поїдуть у Білорусь. За спеціальною міждержавною програмою. Хіба погано?
Що ще? Стримано прокоментувати вибори у Білорусі, якщо про це запитає преса. Стійко відхрещуватися від спроб російських пропагандистів прив’язати візит Зеленського до «майданної» тематики. І пам’ятати, що ключ до «мінського мирного процесу» лежить власне у Мінську. А не в кишенях політичних пенсіонерів на кшталт Кравчука чи Фокіна.
Без сумніву, Володимир Зеленський має зустрітися не лише з Олександром Лукашенком, але й зі Світланою Тихановською – та, можливо, іншими відомими політиками. З одного боку, це може утримати Лукашенка від занадто різких дій по відношенню до опонентів. З іншого боку, може стримати й опонентів Лукашенка від непродуманих кроків та акцій – які мають шанс завершитися масовим побоїщем на вулицях. Чого Путін з нетерпінням і очікує. 2014 року Лукашенко з великим ентузіазмом прийняв на себе роль посередника в українсько-російському протистоянні. Що ж, послуга за послугу. Зеленський так само може виступити у ролі стабілізуючого фактору. Хай не модератором – але, принаймні, ініціатором діалогу між владою та опозицією у Білорусі.
Іронія долі в тому, що постмайданній Україні не потрібна «плошча» у Білорусі. Україні потрібен дружній сусід і мирний північний кордон. Прагматичні українські національні інтереси сьогодні очевидно розбігаються з українськими національними симпатіями. З цим треба змиритися – і робити те, що належить.
Панове Зеленський, Єрмак, Кулеба – якого ще запрошення ви чекаєте? Зеленої сигнальної ракети?..
Подачу зроблено. М’яч на вашому боці.
Тарас СТРІЛЬЧИК
Будьте першим, хто прокоментував "Лукашенко зробив Зеленському геополітичну подачу. Але чи помітив її Зеленський? (ВІДЕО)"