Мер Коростеня Володимир Москаленко: «Ми ідеологічно мерзопакосні у цій державі…»

«Ми поміняли свідомість коростенців. Я коли прийшов, ми добилися того, з істориками, з археологами почали розкопки. У нас завжди вважалось, що місто Коростень існувало  тоді, коли княгиня Ольга його спалила. Це вже була столиця древлян, але ж до цього щось було. І ми не просто, щоб містечковий підхід був, а науковий…»

Розмова про здобутки та прорахунки за 20 років головування. Погляд Володимира Москаленка на децентралізацію та місце Коростеня у цьому процесі. Які цілі повинні бути досягнуті за 2018 рік.

Як ви реагуєте на критику?

Позитивно. Якщо вона конструктивна, вона заставляє більше і краще працювати. Я же можу сказати, що це приємно. І я впевнений, що нема людей, які скажуть, що приємно, коли Вас критикують. Але вона заставляє трошки злитись на себе, на тих хто з тобою працює і заставляє більше зробити. Ми ж не маємо нічого в світі ідеального, тому в нас є проблем достатньо багато. Якщо вказують на це… У нас виступали юмористи і кажуть, що у вас багато років у лісі в Коростені недостроєний хірургічний корпус. Люди аплодують. А мені незручно було. Зрозуміло, що я знаю, що зробив і багато роблю. Але люди чітко визначили ці больові точки. І це насправді так, і я це признаю.

Чи боїтеся прямих ефірів?

З першого дня моєї роботи міським головою, я почав проводити прямі ефіри. В той час на Україні того не було взагалі. В перший місяць, як мене обрали я пішов на телебачення і прямий ефір. В прямому ефірі я вже спілкувався з людьми і питав: а що там ? А що не так? За цей час, біля 20 років я це провожу, не одного хамства не було з боку наших громадян. Критикували, не погоджувались, але щоб сказать: «ти такий-розтакий», «ти там шось украв», – ніколи не було.

Наскільки у вас сформована команда? Наскільки вона дружня і підтримує вас?

Я за правило беру те, що ми спільно обговорюєм проблему всі. І нема різниці які саме питання ми обговорюємо: комунальні, чи гуманітарні. Хоча комунальні це є комунальні проблеми, оцих є до речі, дуже багато. Такого нема, що я сказав і буде так або так. Може інколи там, де треба останнє слово за мною, як за міським головою. Але свідомо з думкою кожного члена комісії.

Чим ви гордитесь?

Ми поміняли свідомість коростенців. Я коли прийшов, ми добилися того, з істориками, з археологами почали розкопки. У нас завжди вважалось, що місто Коростень існувало  тоді, коли княгиня Ольга його спалила. Це вже була столиця древлян, але ж до цього щось було. І ми не просто, щоб містечковий підхід був, а науковий. Ми запросили інститут археології  і почали системно займатися і проводити научно-практичні міжнародні конференції археологів. І ми пішли до того, що умовно заставили кожного коростенця гордитися тим, що він родився на цій історичній землі. І саме краще піддавалися діти на це. Зараз спитайте дитину, яке саме краще місто в світі, скажуть – Коростень.

І що б ви хотіли виправити в своїй роботі?

Економічні показники. Ми не змогли зберегти дуже цікаві наші заводи. Зокрема Коростенський фарфоровий завод. Але це тенденція всієї держави. В нас було їх 20 в Україні, а зараз ні одного не має. Як я не просив Президента, прем’єра, давайте збережемо… Це ж не просто промисловість – це культура.  Це в масштабах всього радянського союзу був унікальний завод. І не змогли його зберегти. Його виробництво треба було мінімізувати,  хай би залишився. Не змогли багато машинобудівних заводів зберегти, тому що треба було обновлювати обладнання. Все це не зовсім вдалося.

Ваше бачення розвитку Коростеня в умовах децентралізації?

Вона не до кінця продумана. В мене інший підхід. Може в чомусь і не дуже демократичний, але по великому рахунку він демократичний. Якось держава дала добровільне об’єднання територіальних громад – це нормальна справа. Але, маючи на сьогодні колосальну науку в нашій державі, маючи досвід, маючи інститути, ми повинні прорахувати і запропонувати громаді варіанти. Давайте будем об’єктивні: доярка ж не визначить як їй треба працювати. Дати це, а потім вже обговорювать. Там же багато питань: а транспортні розв’язки, а економіка, а надходження до бюджету.  У нас зараз по виплатах краще кусочки там, де є промисловість, плюс держава допомагає. Вони зараз на коні. А от тим іншим що робити? Це перше. І друге, не врахували ситуацію, яка пов’язана із містами обласного підпорядкування. Тому що приєднаєш одне чи два села, а це буде нехай максимум 1000 чоловік чи 500. Треба вибори провести в систему, чого, питається…  Тому треба було зразу це продумати і вирішувати. І в принципі об’єднання це дає саме головне, що у свідомості міняється, що життя іде в селі, селищі, і в місті. Не на Хрещатику, не на Грушевського і тим паче не на Банковій.

У цьому році святкують 100 річчя прийняття Тризуба державним символом України.  Чи плануєте ви піднімати це питання, щоб воно було на рівні свята дерунів?

Ми звернулися до Президента, до Верховної Ради, до Прем’єр-міністра. Ми просили: шановні, це ж свято для держави, – 100 років. Давайте об’єднаємося біля цього. Ми все готові зробити.  Ви думаєте, хотя б відповідь дали? Даже відповідь не дали. Тому ми самі для себе проводили і мітинги й інше. Тому таких ідей нам треба вчити. Ми ідеологічно при цьому мерзопакосні в цій державі. Хотіли в цьому році разом із заступником по гуманітарним питанням, презентувати Житомиру наше місто: економіку, культуру, виставки, це все… Але потім передумали.

Чому передумали?

У Києві проводимо. У домі учителя провели, в бібліотеці ім. Вернадського провели, для коростенців, які живуть в Києві. Якось більший рівень взяли, а тут  можна теж провести, я не проти цього.

Що ви хочете за цей рік реалізувати?

У нас є дві великі проблеми – це питання по басейну: нам не передали залізничники басейн і тягнуть до цього часу. І добудова хірургічного корпусу, там сума дуже велика. Ми за цей рік не реалізуємо, але крок потужний ми зробим.  І почнем робити цю справу, це однозначно у цьому році. Я вже не говорю дороги там ремонтувати, садочки, школи, це постійно, що робиш: і вода, і каналізація, тепло, котельні.

Сергій ЛАКИДЮК