Ольга Кучер працює у Бердичівському обласному госпіталі для ветеранів війни 11-ий рік. У Міжнародний день лікаря роботу ніхто не відміняв: у відділенні 8 пацієнтів, усі чекають обходу.
«Коли поступає важкий хворий і ти йдеш додому та не знаєш, чи застанеш його завтра, а через 10 днів, тиждень-два виписуєш його додому і він іде своїми ногами, з покращенням чи з виздоровленням. Тоді я, скажем так, розумію, чого я прийшла на роботу», – розповідає Ольга Кучер, завідуюча терапевтичного відділення Бердичівського обласного госпіталю для ветеранів війни.
Євгенія Атаманенко у шпиталі лікується вперше. Жінка – військовий медик з Новограда-Волинського. Щоденні обходи лікарки для неї важливі.
«Людина не то, що терапевт. Ми з нею мало знаємось, але я за ці декілька днів знайшла в ній якогось друга, співрозмовника, психотерапевта – навіть так скажемо. Я приїхала з болевим синдромом, а на третій день я відчула себе набагато краще, призначення чудові», – каже Євгенія Атаманенко, пацієнтка.
Під час карантину у Бердичеві пані Ользі довелось працювати з хворими на covid-19. У шпиталі на обсервації перебували контактні особи, які не мали змоги пройти 2-тижневий карантин в домашніх умовах, а також ті, хто мав позитивний ПЛР-тест. Загалом, каже, шпиталь прийняв 16-ро людей на лікування.
«Ми вибрали колись свій шлях. На цей момент виявилась така перепона. Це ж не причина, щоб зняти цей халат, який одягнув більше 20 років назад, і вийти з цього шляху. Певно, що треба пройти і цю перепону», – каже лікарка.
Тетяна Миколайчук працює у шпиталі з 1987-го року. Закінчивши Вінницький медичний інститут, а після – інтернатуру в Житомирі, вона жодного разу не пожалкувала про свій вибір: стати медиком як і її батько.
«Ті знання, з якими я колись прийшла сюди, якби вони не поповнювались, цього дуже недостатньо. Ми постійно щоденно, щотижнево, щомісячно вчимося і по сьогоднішній день», – розповідає Тетяна Миколайчук, завідувач Центру неврологічної допомоги та психологічної реабілітації учасників АТО.
Невропатолог бачить результати своєї роботи з учасниками бойових дій. В основному це хлопці молодого віку з травматичною хворобою головного мозку і з посттравматичним стресовим розладом. Серед пацієнтів є і афганці, які добровольцями побували на сході України.
«Багато є молодих пацієнтів, учасників бойових дій, які пройшли АТО, приходять до нас як наступного разу, бачимо їх зовсім іншими людьми. Змогли в собі перебороти деякі страхи, змогли себе знайти в цьому житті, опанували вже професію мирну», – каже вона.
Керівництво шпиталю каже: завдяки колективу вони є одним з провідних госпіталів в Україні.
«Лікарі, які багатьом пацієнтам допомогли стати на ноги, одужати і повернутися до звичного професійного життя. Ці люди знають і мають особливий підхід до того контингенту, який у нас знаходиться на лікуванні», – каже Олександр Стоцький, заступник головного лікаря госпіталю.
Пацієнти задоволені умовами і лікуванням у закладі.
«Дуже гарне відношення, гарне спілкування, лікування. Я дуже задоволена роботою госпіталю і всіх працівників шпиталю», – додає Євгенія Атаманенко.
Держава досі так і не виплатила персоналу госпіталю обіцяних коштів за роботу з хворими на короновірус. І це, пояснює Олександр Стоцький, попри неодноразові звернення в різні інстанції. У випадку потреби, каже, не знає, чим мотивувати колектив, який держава обманула.
Будьте першим, хто прокоментував "Міжнародний день лікаря: медики Бердичівського госпіталю про свою працю (ВІДЕО)"