Обіцяв подарунок мамі на День народження і раптово загинув: пам’яті артилериста Олега Яндюка (ВІДЕО)

За 16 років існування 26-та артилерійська бригада ім. генерал-хорунжого Романа Дашкевича вже має багату історію. Одна зі сторінок якої – участь у реальних воєнних діях при обороні від ворога України. Без втрат не минулося. З плином часу провідати могили побратимів артилеристи приїздять щороку.

Олег Яндюк з села Турчинка, що неподалік Хорошева, навіки лишився старшим солдатом 26-ої бригади. До 24-го Дня народження хлопець не дожив 20-ти днів.

«Його привезли, красень, гарний хлопець. Не дай Бог комусь це пережить! Мені не його одного шкода, мені всіх дітей шкода. Це дерево, якому підрізали все коріння, не залишилось нікого, тільки сльози матері», – розповідає Тетяна Корнійчук, двоюрідна тітка загиблого артилериста.

Олег народився 28-го січня 1991-го року у родині поштарки і столяра. У школі хлопчик виділявся веселою вдачею.

«Я була першим коханням у нього. Завжди якусь квіточку, комашечку, цукерочку, піченьку завжди приносив. Старався і в щічку поцілувати. Я навчалася, він дзвонить, зустрічає мене з автобуса, чаю гарячого принесе зимою, зустрічає мене, квіти завжди дарував», – розповідає Олена Івахненко, однокласниця.

Рідні на кладовищі згадують різні моменти життя хлопця. До війська той працював на гірничо-збагачувальному комбінаті в Іршанську, мріяв створити сім’ю. Коли у 2014-му відпочивав в профілакторії, мамі принеси повістку. 20-го березня він вже знаходився у 26-ій бригаді, а 16-го липня потрапив у Луганську область.

«Дзвонить, попала була міна, бліндаж розірвала. В тапках остався зимою, більш нема нічого. Дзвоню на підприємство, там бушлата знайшли йому нового, безкоштовно дали. Ще посилки самі собою відправляли», – пригадує двоюрідна тітка.

Зранку 8-го січня 2015-го Олег ще телефонував рідним, казав, як за усіма скучив і що хоче приїхати на День народження мами 14-го числа.

«8 він загинув у бліндажу, 9 мені сказали, що його немає, а 12 вранці мені привезли Олега. Снаряд попадає в бліндаж, а він лежав і ця перекладина його завалила. В бліндажу було ще 5 чоловік», – говорить Ірина Яндюк, мама загиблого артилериста.

На інтернет-ресурсі «Книга пам’яті полеглих за Україну» зазначається: обставини загибелі – ворожий обстріл в районі селища Петрівка на Луганщині.

«Шкода, що така дурна смерть, ще дуже молодий. Хотілося б, щоб квіти, які несемо йому на кладовище, краще б на весілля йшли, на родини і на хрестини до його сім’ї, а не на могилу», – каже однокласниця загиблого.

За два дні до загибелі Олега Олена спілкувалась з ним телефоном.

«Подзвонив, розказував, що саме такі страшні дії проходять, що саме обстрілюють кожен день, нема ні хвилини вільної, щоб не стріляли. Ховалися, а команди обстрілювати на зустріч не було», – додає Олена.

Декілька разів військовий приїздив у відпуску, хвалив командира, заспокоював мамині переживання. Завжди пишався тим, що був військовим.

«Дуже за мною був, заступався за мною скрізь, мама не переживай, все буде добре, я тебе не ображу. Олег, не іди в ту армію, ні, мамо, там мої побратими, я їх не кину», – каже мама Олега Яндюка.

«Нормальна, позитивна, весела  людина, хлопець, який взагалі ще нічого не бачив, молодий і так трапилося з ним… Всі були в шоці, для нашого села це був великий шок», – додає Оля Хижка, сусідка.

Не боягуз і великий приклад для дітей – таким лишився у пам’яті першої вчительки і громади села.

«Дуже важко сприйняти, що наші діти віддають своє життя. Не хочеться цієї війни, вона безглузда з такого сенсу, що не повинно так бути, коли називають себе братами і ось такі втрати. Молоді діти, які мріяли про життя, про те, що в них є майбутнє, гинуть», – говорить Віра Лозовик, перша вчителька загиблого артилериста в Турчинецькій початковій школі.

За вірність військовій присязі та захист держави Олега Яндюка посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. На честь героя відкрили меморіальну дошку. У хлопця залишилась мама та сестра.