1 Цю машину я вперше побачив у кінці 70-х років в журналі «За рулем». Єдине радянське періодичне видання, де публікували «казуси» капіталістичного автомобілебудування. Побачив – і завмер з відкритим ротом. Не міг зрозуміти, чому у машини з кабіною нема даху. І куди поїхав мій власний «дах»… Це був Opel Kadett Aero. Непрактична машина вихідного дня. Туристично-прогулянкова модель, створена на базі звичайного сімейного авто малого класу. Фактично – «однокласник» добре відомих в Радянському Союзі «Жигулів».
Автомобіль призначався для молодих пар, які ще не мають дітей. Саме на це й натякала реклама. Задні сидіння – для пари друзів. Там тіснувато і не було підголівників. Але ж ваші друзі практично у кабріолеті!
Якщо по дорозі заскочив дощ – можна було приладнати дах і натягти брезентовий захист на задню частину салону. Все це робилося руками. Шумоізоляції нема, надійної теплоізоляції теж. Зате автомобіль коштував значно дешевше, ніж будь-який тодішній кабріолет – бо зберіг силовий каркас салону. І через це був набагато безпечнішим при перекиданні.
У профіль видно, що машина схожа на FIAT-124, з якого в СРСР зробили ВАЗ-2101: короткий передній звис і відносно довгий багажник. Це зумовлено типовою для того часу класичною компоновкою – з двигуном, який розташовано вздовж кузова.
Найперші Opel Kadett почали випускати ще… за часів Гітлера. Компанія у 30-х роках вже належала американській корпорації General Motors. Але націонал-соціалістичний режим безпардонно вкрав Opel у американців, назвавши це «націоналізацією». Після війни янкі повернули собі компанію і вклали величезні кошти у її розвиток. Від 1962 року почали випускати Opel Kadett A – перше післявоєнне покоління. А в 1965 році з’явився Opel Kadett B другого покоління.
В результаті у середині 60-х і на початку 70-х Opel став лідером німецького ринку з виробництва доступних і технічно досконалих сімейних автомобілів. А Volkswagen плентався позаду з безнадійно застарілими моделями. Ось простий приклад. 1973 року на конвеєр стає новий Opel Kadett C третього покоління – про яке ми, власне, ведемо мову.
Volkswagen цього ж року пропонує VW Type 3. Архаїчне авто із заднім розташуванням двигуна, яке почали випускати ще 1961 (!) року.
Opel Kadett C пропонували одразу з декількома варіантами кузова. Як не дивно, одним з найпопулярніших був 2-дверний седан. Зараз таке авто у Європі не ризикне випустити жодна компанія. А в 70-і роки його із задоволенням купували, особливо молоді родини з малими дітьми. По-перше, 2-дверний седан коштував дешевше, ніж 4-дверний. По-друге, відсутність задніх дверей гарантувала, що малеча не випаде із салону, якщо випадково відчинить двері під час руху.
Пропонували також 4-дверний седан, 2-дверне купе і 3-дверний універсал. Цікаво, що 5-дверного універсалу не випускали взагалі.
Рекламні буклети досить популярно роз’яснювали, для чого призначена та чи інша модель.
Найдешевшою (і найкоротшою) моделлю був 3-дверний хетчбек Opel Kadett City. Реклама неодмінно підкреслювала його практичність.
Opel Kadett GT/E це так званий «кафе-рейсер». Буквально – авто, призначене для перегонів навколо кафе. Таким терміном автомобільна преса жартівливо називала псевдоспортивні автомобілі – які виглядали амбітними, але мали під капотом звичайні серійні двигуни. Їхня потужність ніколи не доходила навіть до 100 кінських сил.
Купе у профіль місцями теж дуже сильно нагадує FIAT/ВАЗ. Мабуть, так виглядала ідеальна «Lada» у солодких снах директора Волзького автозаводу…
Для публіки з особливими амбіціями випускали купе з двома фірмовими кольорами.
Втім, на базі купе Opel Kadett GT/E виготовляли й справжні спортивні автомобілі. Наприклад, для ралійних гонок.
Наш старий знайомий Opel Kadett Aero – автомобіль для відпочинку душі. Звичайний слабенький двигун під капотом. Звичайні сидіння з тканини. Ні кондиціонеру, ні круїз-контролю, ні 10-дюймового екрану. Але є у цій машині щось таке, що примушує людей озиратися навіть сьогодні…
1977 року Opel Kadett пережив рестайлінг. Автомобілі стали виглядати більш спортивно.
Третє покоління протрималося у виробництві до 1979 року. Opel Kadett С став одним із автомобільних символів 70-х років – і зараз високо цінується серед колекціонерів.
Тарас СТРІЛЬЧИК
цікаво! дякую! пишіть ще таке