Пам’ятник бердичівським афганцям може стати частиною єдиної алеї пам’яті (ВІДЕО)

Для афганців Бердичівщини 32-га річниця виведення військ з Афганістану у 2021-му році є подвійним пам’ятним днем. Адже минає 25 років з дня відкриття пам’ятника на Червоній горі біля Будинку офіцерів загиблим побратимам у Республіці Афганістан. Ідея його появи, каже голова бердичівської Спілки ветеранів афганської війни та воїнів-інтернаціоналістів, виникла ще у 1994-му році. Але втілилась у 96-му.

«У 96-му році завдяки спеціалісту, який знаходився за гратами в Райках. Ця людина – Пасічник його прізвище, – в’язень. Він намалював, показав нам і матеріали всі зробив своїми руками», – розповідає Вагіф Мамедов, голова Спілки ветеранів афганської війни і воїнів-інтернаціоналістів у Бердичеві.

Півроку ветерани Афганістану працювали над проектом під керівництвом тодішнього голови Спілки Леоніда Манзуркова.  Бойову машину піхоти, яку ви бачите в загальній композиції пам’ятника, привезли з Житомирського бронетанкового заводу. Імена 28-ми загиблих на гранітних плитах належать бійцям від 19-ти до 40-ка років. Це як кадрові військові, так і рядові солдати. Багато водіїв, є танкісти, вертольотчики. Серед них як місцеві жителі, так і ті, хто на той час служив у Бердичеві. 23-оє з усіх поховані на міському кладовищі.

«Прапорщик Власенко, ми з ним у Бердичеві служили разом. Літкович – прапорщик, Малишев – жили по сусідству, зараз у нього дочка вже доросла. Цих 3 людей я знав», – каже Вагіф Мамедов.

У далекому 83-му на 19-му році життя доброволець Віктор Жиганов  поїхав в Афганістан, де пробув 2,5 місяці в мотопіхоті рядовим стрілком-механіком зенітної установки. Чоловік отримав важке поранення правої руки.

«Я не жалкую, там я побачив дружбу, справжніх людей, тих, хто захищав Батьківщину. Я зрозумів, що не даремно наші діди були у Другу світову війну, бо ми вчились на їхньому», – каже учасник подій в Афганістані Віктор Жиганов.

Серед імен на граніті, каже, теж має знайомих.

«Я знав лише одного. Це з Гришківців – Рибак. Був водієм, їздив на «налєвніках», тобто авто, яке перевозить томливо. Скажемо так, він згорів в машині. Колону зупинили, на неї був напад, машина його була підбита», – додає він.

За 25 років, говорить Вагіф Мамедов, косметичні роботи для підтримання пам’ятника у належному стані робили. Хотіли навіть його реставрувати, але все впирається у кошти. Нині є ідея створити єдиний комплекс пам’яті загиблим воїнам на Соборній площі.

«Вічний вогонь об’єднує Другу світову – це наші батьки, діди, на їхніх подвигах ми виховані. Потім афганці і тут сьогоднішній день – захисники України. АТО, ООС. Мають бути батьки, сини і внуки – сьогоднішні захисники. Вони разом, щоб люди, коли приходять, не розділяють, все красиво в одному комплексі», – каже Вагіф Мамедов.

На думку міського керівництва, пам’ять про афганців не повинна зникати.

«Це доля людей, їхнє життя, це сотні-тисячі матерів, які втратили своїх дітей. Це обов’язково має бути такий пам’ятник в Бердичівській громаді», – говорить голова Бердичівської територіальної громади Сергій Орлюк.

Нині у місті розглядають варіант появи спільної алею слави для всіх поколінь, які віддали свої життя за державу.

«Я за те, щоб така алея була для всіх. Бо та ж техніка, яка була в Афгані, вона зараз представлена на сході і захищає наш кордон. Афганці – це те покоління, яке і зараз досі служить в військових формуваннях і разом зі своїми дітьми захищають нашу Україну», – додає Сергій Орлюк.

Поки у День вшанування учасників бойових дій на території інших держав у Бердичеві традиційно проходять урочистості, покладання квітів, грає військовий оркестр біля вже 25-річного пам’ятника афганським подіям. Загалом афганська ветеранська Спілка нараховує близько 750 бійців, 541 з них – афганець, близько 20-ти –  воїни локальних воєн і майже 200 АТО-вців.