Африканський барабан, тібетська чаша, індійські дзвіночки, музичні інструменти корінних американців – основа виступів музичного етно-транс гурту «Прелеста». Днями його у неповному складі в Бердичів привіз Юрій Ботвінкін, який звідси родом. У народні українські пісні колектив вносить східну медитативність додаючи різних етнічних інструментів.
Після закінчення 1-ої школи пан Юрій навчався в університеті імені Тараса Шевченка на відділенні сходознавства, де отримав спеціальність «Мова і література Індії». Індійська культура і побут стали для нього майже рідними, адже в цій країні проходив стажування і навчання.
«Почавши навчатися, я зрозумів: нема нічого випадкового, якось ця культура мене наповнила, поглинула, доповнила, скажімо так. Є якась вища сила, яка якось веде через життя чи вказує напрям. Для мене це було неочікувано, але вийшло ненароком прекрасно», – каже Юрій Ботвінкін, індолог, поет, музикант.
Мова хінді, розповідає, для нього нескладна, незвичного у ній мало.
«Набагато глибшим пластом, різнограннішим явищем є сама культура, яка стоїть за цією мовою. От її пізнавати – це дійсно треба бути дуже духовно чутливим», – додає він.
Індійське посольство запропонувало пану Юрію перекласти якийсь відомий класичний твір української літератури мовою хінді. Містицизм і енергетика «Лісової пісні» Лесі Українки, каже, перевернула його світ ще зі школи. Тому перед вибором не стояв. У 2015-16 роках взявся до роботи і встиг ще до 145-тої річниці від Дня народження поетеси.
«Перекладав я сам і це зайняло кілька місяців, десь 4-5 можливо. Було непросто, тому що твір поетичний, а перекласти поетичний твір не своєю рідною мовою – завжди важко. Бо як би ти гарно не знав мову, ти не можеш відчути всі поетичні тонкощі. В цьому мовному середовищі треба вирости, щоб володіти на такому рівні», – розповідає індолог.
Визнає: переклад не є досконалим. Тому буде радий, якщо хтось його колись вдосконалить. Книгу видали за підтримки посольства Індії.
«В мріях дуже б хотілось ще «Тіні забутих предків» перекласти, тому що твір свого часу сколихнув якусь мою метафізичну складову, мене глибоко торкнув», – каже Юрій Ботвінкін.
Творча зустріч Юрія Ботвінкіна у Бердичеві пройшла у рамках програми «Вуличного університету». Декілька років тому її заснувала бібліотека за сприяння краєзнавця Анатолія Горобчука. А ще – з нагоди 150-річчя від Дня народження Лесі Українки.
«Буде 150 років з дня її народження і ця зустріч присвячена цій даті. Взявся і охватив таку глибу української поезії і культури. Це видатний внесок у нашу культуру», – каже Володимир Сінчук, краєзнавець, полковник медичної служби у відставці.
У пана Юрія вже вийшло 3 віршовані збірки, які він залюбки підписує бердичівлянами.
«Це було незвично. Ми тут постійно зустрічаємся, але в такому ракурсі – це перший раз, я вражений дуже. Музика така цікава, щось нове для Бердичева, цікаве, звичайно», – ділиться враженнями від зустрічі Віктор Обурко, бердичівлянин.
Бажання стати відомим, зізнається чоловік, ніколи не мав. Але мрія приїхати у рідне місто, щоб представити творчі здобутки, була давно. Не чекав, що так швидко реалізується.
Будьте першим, хто прокоментував "Переклав «Лісову пісню» мовою хінді… бердичівлянин (ВІДЕО)"