Працюють без зарплати: незвичайний дитячий садок у Бердичеві (ВІДЕО)

Без бюджетного фінансування у Бердичеві працює єдиний на Житомирщині дитячий садок для дітей з важкими діагнозами. Декому з них лікарі не прогнозували можливості жити узагалі. Та в садочку на волонтерських засадах от уже понад 5 років протягом тижня зранку до вечора займаються із дітьми і допомагають не опустити руки батькам.

7-річна Ніколь вже 2 роки ходить у цей садочок, позаяк про звичайний заклад годі і мріяти, каже мама дитини. У дівчинки важка генетична хвороба: зупинка у розвитку.

«Хто її візьме, якщо вона не ходить, не проситься їсти, вона нічого не говорить, вони навіть не зможуть зрозуміти, що вона хоче. Плюс у неї ще напади епілепсії. Дівчатам я довіряю, вони знають, що робити в цей момент, коли в неї буде напад, вони потримають їй ручки, щоб не прикусила язичок і так далі. Я не впевнена, що в звичайному садочку за нею будуть так піклуватися». Анастасія Вігінська, керівник групи денного догляду за важкохворими дітьми.

Зараз Анастасія є керівником Центру для неповносправних дітей. Розповідає: садочок на його базі виник з ініціативи мам. Заклад підтримали волонтери та Коаліція прав захисту людей з інвалідністю. У 2017-18 роках – міська влада. Минулоріч садочок написав проект на фінансову підтримку на понад мільйон гривень. Та для міста він виявився наддорогим. Тож уже майже півтора роки заклад виживає власними силами.

«Нічого, ми вижили 19-ий рік, благодійні внески людей, які навіть нас може не знають. Ми віримо в Бога і ми реально бачим, що це чудо те, що ми рік проіснували без зарплати – це реально чудо в наш час. Це дуже класно, що в Україні є такі люди, які просто можуть отак от підтримати», – додає Анастасія Вігінська

Благодійних внесків з батьків тут не вимагають. Кажуть, це за можливості. Щомісяця за оренду приміщення мають сплатити декілька сотень гривень, плюс близько тисячі за комунпослуги. Зараз садочок відвідує з десяток важкохворих діток.4-річному Богдану більше нікуди піти в місті: хлопчик народився з відкритим хребтом і не відчуває ніг та органів нижнього тазу.

«Лікарі нічого не говорять, казали, що він буде мертвий. Що такі діти не живуть. В звичайний садочок його не візьмуть тому, що він не ходить, в нього має бути більший нагляд. Це і змінити памперо, і погодувати, він наче і сам їсть, але йому потрібна допомога, в цьому садочку йому це дають», – каже Зоряна Нечипоренко, мама особливої дитини.

Загалом дітьми опікується 8-ро людей. Вихователі, психолог проводять повноцінні розвиваючі заняття. Працюють без зарплати, на волонтерській основі.

«Важкувато буває, але ми привикли до того. Ми любимо цих дітей і ми з ними дуже займаємось так, як з любов’ю, а не просто так, щоб позайматися і відправити додому», – розповідає Наталя  Соболева, вихователь.

На думку фахівців, спеціалізовані дитсадки необхідні. Вони мають бути як опора для батьків і шанс на життя для дітей.

«Часто, коли дитинка народжується з інвалідністю, батьки взагалі покидають роботу і займаються тільки розвитком і доглядом дітей. Через те денний догляд – це подарунок таким сім’ям. Важкі патології – вони тільки фізичні, а ментально людина може бути абсолютно збережена. То це просто гріх цю людину не розвивати», – каже Любов Мельник, психолог.

Попри труднощі у садочку шукають шляхи, щоб вижити. Тут не перестають мріяти про логопеда, дефектолога, психолога і масажиста на зарплаті; про ігрову та сенсорну кімнати. Але поки радіють і бережуть те, що мають.