Самотність — так! Вільні стосунки — ні! Житомиряни розповіли про особисте (ОПИТУВАННЯ)

Майже 50 років тому суспільство не сприймало вільні стосунки, їх вважали аморальними, а тих, хто не зважав на стереотипи, засуджували. Люди поважного віку добре пам’ятають, що у 50-60-их роках молодь створювала сім’ю у досить юному віці. Вийти заміж чи одружитися в 18-20 років було нормою. Проте, чи насправді обов’язково шукати пару, чи дійсно кохання і справді «створює крила», а самотність пригнічує — спробували розібратись журналісти Times. ZT. 

Кількість людей, що живуть на самоті, в усьому світі стрімко зростає. Зі 153 мільйонів у 1996 році до 277 мільйонів у 2011 році. Можна тільки уявити, як збільшився цей показник станом на сьогодні, якщо у світі в середньому 8 млн людей щороку вирішують бути самотніми на певний період часу, або й на все життя. 

Хтось свідомо йде у «вільне плавання» — відмовляється від стосунків та шлюбу, живе і навіть подорожує наодинці. Хтось у такий спосіб відновлюється від попередніх травм, а для когось це — усвідомлений вибір. 

Проте «почуватися самотньою (смотнім)» та «жити на самоті» — це різні поняття і часто у суспільстві їх не вміють розмежовувати між собою. 

Незабаром, 15 лютого, у світі відзначатимуть День самотності, що про це думають та як сприймають такий стан житомиряни:

• «Звичайно, я інколи відчуваю самотність. Для кожного це різні причини. Хтось розчаровується через дрібниці і при цьому не відчуває підтримки, тому й пригнічується. Інші стають самотніми через те, що від них відвернулись. А може просто немає порозуміння з батьками — це все нагнітає самотність. Але побути на самоті інколи навіть приємно й корисно, адже так можна більше зрозуміти саму себе та розібратись. Коли у мене дуже гарний настрій, то хочеться усамітнитись. Таке буває раз чи два в тиждень. Тоді я займаюсь собою, щось вчу, розвиваюсь. Прості думки на самоті заспокоюють на налаштовують на позитив. Не обов’язково кожен повинен хотіти сім’ю чи серйозних відносин. Це упередження пострадянського суспільства. Вважаю, що спочатку потрібно самоствердитися, а лише тоді відповідально створювати сім’ю. Це не повинно нав’язуватись, і якщо людині в певний проміжок часу комфортно самій, то це не означає, що вона відчуває самотність чи страждає», — розповіла Єлизавета, якій 17 років. 

• «Ніхто не буває щасливий, коли самотній. Інколи буває, що хочеться побути на самоті — піти в ліс, сісти і покричати. Але на це впливають не хороші емоції, а життєві труднощі та сімейні негаразди. Хоч у мене є сім’я, але я почуваюся самотньою. Чоловік інвалід 1-ої групи, син уже 6 років на війні, а його жінка відмовилася від онука, тому я виховую його сама. А взагалі, Бог не дарма створив Адама та Єву. Мої однокласники зустрічались десять років: спочатку в школі, потім разом вчились, а далі й одружились. Проте разом прожили лише 2 місяці. Знаходити пару потрібно не через те, щоб не бути на самоті чи не почуватися нікому не потрібним, а для того, щоб відчувати щастя разом. Про вільні відносини й мови не має, але, в першу чергу це проблема держави, а не однієї людини. Бо зовнішній вплив та пригнічення прагнень людини псує і її ставлення до щирого кохання», — поділилася своєю думкою Валентина, якій 63 роки.

• «Зараз я не почуваюся самотнім. Ось дитину завів на курси, жінка вдома чекає. Інколи самотність може впливати на людину позитивно, наприклад, коли та цілий день серед людей, то ввечері хочеться усамітнитись. Я працюю за кермом все життя і часто хочеться прийти додому і самому посидіти тихенько. Взагалі людина не повинна бути сама, їй треба сім’я та діти. Але до цього приходять з часом. Я собі навіть не уявляю вільні відносини, що і є зрадою», — поділився житомирянин Андрій. 

• «Самотність — це коли тобі немає з ким поговорити та відкритися. Але іноді потрібно залишатись наодинці з думками й відпочити від метушні. Потрібно час від часу зупинятись і розібратись, куди ти йдеш та чи з правильними людьми. Я думаю, що людина занадто соціальна, тому потрібно створювати пару, а в подальшому сім’ю. Потрібно лиш знайти правильну людину. Вільні стосунки ведуть лише до невпевнені насамперед в собі люди. До зради йдуть поступово, спочатку віддаляються один від одного, стають не цікавими, можливо й алкоголь допомагає. Змусити людину бути разом неможливо. Фізичну зраду не пробачив би, але не цікавість собою — так», — розповів 21-річний Ярослав. 

• «Самотньою не почуваюся. Інколи люблю проводити час на самоті, якщо морально втомилася від людей. Це соціальні стандарти, що у людини обов’язково має бути пара. На мою думку, створювати сім’ю варто після 30 років. До цього — краще витратити час на самореалізацію. Але й до вільних стосунків я ставлюся негативно, бо вони передбачають байдужість до партнера і тваринну інстинктивність. Я б не пробачила зраду, адже тут людиною керує его. Це означає, що ні про яке кохання мови не може бути, якщо людина «йде на ліво». Чому не любити самотність? Що в ній поганого?”,- поділилася Житомирянка Валерія.