Секрети успіху керівника КП “Об’єднана дирекція кінотеатрів” Олександра Шевчука та його плани на майбутні вибори

За молодістю та амбітністю у нього стоїть успіх та власні втілені проєкти.
«Не зачаровуйся, щоб не розчаровуватись» — саме таке життєве кредо переслідує директор комунального підприємства «Об’єднана дирекція кінотеатрів міста» Олександр Шевчук.

Молодий, амбітний та цілеспрямований управлінець переконаний, що потрібно вибудовувати стратегію свого успіху задовго до того, як з’явиться можливість реалізувати свої проєкти. Він запевняє, що будь-які труднощі треба і можна перетворити на можливості. І це новий виклик для політичної еліти, що саме формується в Україні. Особливих зусиль мають докласти політики місцевих громад, тому зустрівши Олександра Шевчука, ми вирішили дізнатися про його плани на найближчий рік та власний управлінський досвід, адже у суспільстві існує стереотип, що молодість та професійні навички — це несумісні речі.

— Розкажіть про ваш шлях від активіста до керівника комунального підприємства «Об’єднана дирекція кінотеатрів міста». Які труднощі виникали?

Будучи студентом з активною громадянською позицією, не втрачав час даремно. Крім участі в різних освітніх програмах, також реалізовував з командою однодумців доволі багато проєктів, які були спрямовані на саморозвиток студентів та залучення молоді до політичних процесів в нашому місті та країні ( «За філіжанкою кави», «Знай свої права», «Роби вибори», «Школа молодого політика», «Чисте місто» тощо). Крім цього займався розвитком студентського самоврядування. В студентські роки мав можливість очолювати Студентську координаційну раду Житомира, також очолював Житомирську обласну організацію Української асоціації студентів. Мав можливість успішно навчатися в Європі в Краківському національному університеті, тому зараз в мене дві вищих освіти. Маю ступінь магістра за спеціальністю Публічне управління та адміністрування, тому було і є бажання працювати в державному менеджменті. Радий, що отримав можливість очолити комунальне підприємство. Для мене це не тільки шанс проявити себе, як успішний менеджер, чи зробити свій вклад для розвитку підприємства, але також можливість отримати практичні навички управління комунальним майном, познайомитись з бюрократичним процесом та проаналізувати слабкі та сильні сторони гуманітарного вектору міста.Труднощі потрібно перетворювати в можливості. Цим і займаюся.

— У соцмережах Facebook вас асоціювали зі штабом тоді ще майбутнього президента Зеленського. Яку роль ви там виконували, чому вирішили брати участь, зокрема саме в цьому штабі?

Я повернувся в Україну після навчання в європейському вузі якраз напередодні президентських виборів. Проте, перебуваючи за кордоном, я вже розумів, що країна не змінюється, що основні кандидати в президенти на той час (Порошенко, Тимошенко, Бойко) — люди старої закалки, яких я не підтримую, адже вони вже показали шлях України в нікуди. Але переглянувши Новорічне звернення Володимира Зеленського повірив, що це наш майбутній президент і потрібно його підтримати. Як і більшість волонтерів, я заповнив заявку на сайті Зе команди і долучився вже таким чином до Зе штабу. Під час парламентських виборів був уповноваженою особою партії в нашому регіоні. Також я ще виконував функції заступника керівника штабу, але конкретної структури штабу тоді не було. Я працював на волонтерських засадах і продовжую цей шлях до сьогоднішнього дня. Я вже пройшов президентську кампанію, парламентську — зараз готуюсь до місцевої. На сьогоднішній день ми в своїй команді маємо народних депутатів та керівника штабу. Збираємось активно готуватись до місцевих виборів. Обираємо кандидатів.

— Хто керівник вашого штабу, мабуть, відомо всім, а от що стосується керівництва обласної та міської партійної організації — такі посади зараз хтось очолює?

Наразі ще триває процес перезавантаження партійних організацій і найближчим часом буде представлено керівників обласної та міської партійної організації.
Що стосується обласного штабу, то його, як і раніше, очолює Євген Яремчук.

— Які цінності та професійні кроки повинні бути притаманними для політика регіонального рівня, аби не лише вселити довіру громаді, а й гідно виконати всі свої обіцянки?

Перш за все потрібно бачити за спиною політика успішні кейси, реалізовані проєкти та візію того, для чого йдеш в політику. Вселити довіру громаді можна лише, якщо вони в тебе повірять і ти їх не підведеш. Але, крім цього, потрібно усвідомлювати свою відповідальність перед людьми і за ті речі, які вдасться реалізувати, а які ні. Потрібно не боятися задавати порядок денний і брати відповідальність за реалізацію теорії в практику. Якщо до цього не готовий, то краще займатися чимось іншим. «Не зачаровуйся, щоб не розчаровуватись», — каже народна мудрість.

— Житомиряни пам’ятають, як ви висувались в депутати міської ради від «Народного контролю», а потім активно співпрацювали з іншими партіями. Розкажіть, з чим пов’язана ваша прихильність до так званих лідерів інформаційного поля?

Я не підтримував політику Петра Порошенка та його партії, тому не балотувався від цієї політичної партії на місцевих виборах, хоча й міг. Перед цим я був в політичній партії «Удар» й займався «Молодіжним крилом» й після злиття «Удару» з БПП міг балотуватися до міськради від цієї партії. Але балотувався від «Народного контролю», тому що вважав тоді і зараз, що наша команда самостійна та незалежна і ми дійсно могли змінити щось в міській раді, незалежно від того, хто був міським головою чи фінансував ті партії, які пройшли. Після злиття партії УДАР з БПП з 2012 року я був одним із лідерів молодіжного крила політичної партії УДАР і не мав бажання приймати участь у виборах в цій команді, а самовисування на місцевих виборах тоді вже було не можливе. Після активної участі у Революції гідності хотілось долучитись до процесу змін в Житомирі. На той час формувалася команда Народного контролю — партія, в якій опинилось багато моїх знайомих ще з часів Майдану — волонтери, журналісти, громадські діячі. Отримавши пропозицію, я доєднався до команди і балотувався до Житомирської міської ради по округу № 7. Завдяки цьому отримав дійсно практичні навички проведення місцевої кампанії. Я не став депутатом, однак отримав підтримку виборців. У 2015 році виборча система була такою, що не достатньо було просто отримати більшість голосів на виборчому окрузі. Головним було, щоб партія взяла виборчий бар’єр, а вже потім була внутрішня конкуренція, тому і маємо, що ряд округів, в тому числі по якому я балотувався, залишились без представників в міській раді. Після виборів моя історія з Народним контролем закінчилася.

— Олександре, у вас була досить серйозна активність з партією Саакашвілі, зокрема є інформація про те, що ви приймали участь в скандально відомому «перетині кордону», прокоментуйте цей факт.

Про Саакашвілі все чітко і зрозуміло. Він дійсно визначна людина, і на той момент, коли його намагалися силою вивести з нашої країни, не дати можливості тут працювати й займатись політично-громадською діяльністю, я, як активний громадянин, підтримав його та його команду. На кордоні були представники різних політичних партій, але всіх об’єднало те, що депортування було незаконним, і Михайло Саакашвілі є також громадянином України. На сьогоднішній день ми бачимо, що команда Зеленського його вже призначила на посаду, і він працює та буде змінювати нашу країну.

— Така громадянська активність потребує не лише часу, але й коштів. Олександре, поділіться, як ви заробляли на своє життя, будучи молодим активістом ще до призначення на посаду директора комунального підприємства?

Я навчався в Європі, відповідно там була можливість працювати та проходити стажування. Тому мав заощадження. Приїхавши на батьківщину, почав працювати викладачем у Державному університеті «Житомирська політехніка». Зараз й досі є викладачем кафедри Фінансової економічної безпеки та публічного управління й адміністрування. Крім цього мав певні збереження. А на сьогоднішній день очолюю комунальне підприємство та отримую заробітну плату.

— Ви завжди себе позиціонували як людина, яка прагне працювати держслужбовцем. Після активної роботи в штабі й управлінні виборчою кампанією президента Зеленського, ви розраховували на посаду, де змогли б реалізувати свої амбіції? Чому поки так не склалось?

Я не очікував цього, але дійсно хотів реалізувати себе, прийти і змінювати наш регіон та місто. Я дійсно планував працювати в обласній адміністрації, але так склалось, що діючий голова адміністрації вирішив набрати команду, яка буде лояльною до нього та більш знайомою, тому місцевих не брав до уваги й не допускав до призначень. Це видно з усіх його заступників. Я, відповідно, не брав участі конкурсах на призначення в департаментах та управліннях, бо не бачу профільних заступників, які дійсно хочуть розвивати гуманітарний вектор. Мене турбує та цікавить розвиток молодіжної політики, спорту та культури. Це те, що мені близьке і маю певне бачення та підтримую контакти з представниками цих напрямів.

— А може краще було б почати з меншого, наприклад, стати головним спеціалістом і йти по кар’єрній драбині, здобуваючи досвід?

Щоб змінити щось, треба очолити процес. Якщо хочеш кардинально змінювати вектор розвитку, потрібно його очолити, або мати повноваження. Такі повноваження можуть дати депутатський мандат чи робота чиновником. Я свого часу проходив стажування в управлінні молоді, сім’ї та спорту та бачив, чим вони займаються — це дійсно статистична робота. Щодо браку досвіду, то в даному випадку це більше плюс, тому що, будучи поза системою, простіше впроваджувати зміни.

— Однією з головних вимог для призначення на керівну посаду є досвід. Ви отримали свою посаду для того, щоб набути номінального досвіду управління та змогли далі висувати свою кандидатуру та брати участь у місцевих виборах?

Справді, отримати досвід можна, якщо ти працюєш і набуваєш його. Щодо мого призначення, то перший мій контракт був тимчасовим на 3 місяці. Мене призначили, коли я розказав про своє бачення розвитку підприємства та свої першочергові кроки. Діючий профільний заступник та міський голова підтримали мене й дали час та можливість за 3 місяці себе реалізувати. За цей період було виконано та навіть перевиконано всі фінансові показники. Через це мій контракт продовжили ще на півроку.

— У різних ЗМІ розповідають, що команда Зеленського в Житомирі достатньо близька до Сухомлина в особистих і не тільки відносинах. Але всі ми пам’ятаємо, від якої партії балотувався міський голова. Зараз це Опозиційна партія «Європейська Солідарність». Міський голова від БПП призначає активного члена команди Зеленського керувати комунальними підприємством. Чи означає це, що чутки про близькість команди Зеленського та діючого міського голови правда?

Особисто я знайомий з міським головою приблизно з 2011 року. В цей час, будучи активним студентським лідером, я реалізовував в місті дуже багато проєктів. Дійсно, колись я звертався по допомогу і підтримку проєктів до діючих депутатів, в тому числі й до чиновників. Сергій Сухомлин колись був першим заступником міського голови. За цей час я себе проявив та зарекомендував, тому не вважаю своє призначення якоюсь політичною вигодою, а лише можливістю проявити себе на посаді.

— Команда Зеленського в Житомирі почала активно роздавати інтерв’ю, починаючи від керівника виборчого штабу, і ось ви продовжуєте. Чи варто це розглядати як початок виборчого процесу?

Я думаю, що все взаємопов’язане, але перш за все люди, напевно, хочуть дізнатися більше про тих, хто прагне приймати участь у місцевих виборах та ЗЕ команду на місцевому рівні, адже ці люди не зовсім публічні. Як показала парламентська кампанія, про більшість кандидатів виборці дізнались вже постфактум, коли проходив процес голосування та виборів.

— У народні депутати по мажоритарним округам висувались зовсім нові обличчя, молоді та без досвіду в держслужбі. Чи вважаєте ви цей експеримент вдалим та як зараз себе проявляють депутати-мажоритарники від партії Зеленського — чи виправдали вони очікування штабу партії та виборців?

Звичайно, вважаю їхню роботу успішною, тому що це показали виборці, коли підтримали наших кандидатів. Що стосується Житомирської області, ми перемогли на 5-6 можливих мажоритарних одномандатних округах. У нас успішно йде законодавча робота. Багато законів та реформ зараз приймаються та впроваджуються.

— Чи плануєте висувати свою кандидатуру на місцеві вибори?

До місцевих виборів ще є час. Я ще визначаюся, але балотувався б до обласної ради, тому що хочу й надалі займатись гуманітарним розвитком нашого регіону. Я вже маю власну програму розвитку, тому хотів би її впровадити в якості депутата та члена профільної депутатської комісії по гуманітарним питанням.

— То ви йдете в обласні депутати?

Виборча кампанія ще не почалась, починається лиш процес формування кандидатів. На сьогоднішній день заявити, що я точно буду балотуватися, не можу.

— Голова офісу президента ініціював створення певного кадрового регіонального резерву. Ви вже подали свої документи для участі?

Дуже слушна пропозиція, дійсно готую документи. Чому б і ні?

Спілкуватись з людиною, яка прагне йти до своєї мети та готова реалізовувати суспільно важливі проєкти, було цікаво. Нехай усе задумане вдається, адже житомирянам бракує самовідданих людей у владі.
Дізнаватися про своїх кандидатів важливо не під час передвиборчої кампанії, коли на білбордах міста розклеєні гасла й обіцянки кандидатів, а відслідковувати їхню діяльність й життєву позицію від початку активної участі в житті України, навіть на регіональному чи місцевому рівнях. Ми самі будуємо своє майбутнє, тому важливо серйозно й виважено підходити до будь-якого свого вибору, в тому числі й вибору кандидатів на місцевих округах.