Служба крові: осучаснити не можна залишати

Кожного року в Україні близько 17 тисяч людей інфікується ВІЛ, 2 мільйони українців можуть бути інфіковані гепатитом С, фіксується більше 3 000 випадків гемолітичної хвороби у новонароджених… Одна з причин – нестача в українських лікарнях якісних компонентів донорської крові чи препаратів на основі донорської крові. Ця надзвичайно гостра проблема потребує негайного вирішення. Її розв’язання можливе лише за спільної участі держави, бізнесу, медичної галузі та соціально-відповідальних громадян.

На превеликий жаль, в останні десятиріччя держава не приділяла системі служби крові належної уваги, тому на сьогодні не можна гарантувати доступність і безпечність компонентів крові для пацієнтів. Зазвичай центри переливання крові викликають відчуття бідності і запустіння. Зрозуміло, що за таких умов небагато хто з потенційних донорів виявить бажання поділитися своєю кров’ю. Більшість (приблизно 70% ) донорів здають кров лише раз, коли доводиться рятувати своїх близьких.

Та головна проблема не лише в кількості донорської крові, а й в якості виготовлених з неї компонентів. Хронічне недофінансування, дефіцит кадрів – все це обмежує можливості переробки цільної крові і виготовлення продуктів, що використовуються під час надання медичної допомоги – плазми, концентратів еритроцитів тощо.

Житомирський обласний центр крові, який розташовано на вулиці вул. Кибальчича, 16, зовні виглядає як типовий приклад «радянської спадщини» – сіра будівля «без обличчя». Всередині теж «чистенько, але бідненько». Доброзичливий персонал робить все що вдається, але те, що коштів давно не вистачає, видно неозброєним оком.

Чи є хоч яка можливість «осучаснити» центр, оснастити його новітнім обладнанням, зробити так, щоб процедура забору крові не тільки була, а й виглядала абсолютно безпечною, давала впевненість, що тут просто неможливо раптово «спіймати» сифіліс, вірусні гепатити або ВІЛ?

Відповідь дає досвід Сумського та Черкаського обласних центрів служби крові, які стали прикладом успішного державно-приватного партнерства. Приватний вітчизняний інвестор – компанія Biopharma вклав понад 3 мільйони доларів США в модернізацію кожного центру. За допомогою інвестора була проведена реконструкція і встановлено обладнання, яке відповідає світовим вимогам.

Сьогодні тут всі процеси – від залучення донорів до кінцевих виробничих етапів – спрямовані на гарантування якості і безпеки:

• обов’язкове тестування крові та всіх компонентів методом ПЛР на швейцарських тест-ситемах – це виключає можливість передачі разом із кров’ю ВІЛ, сифілісу, гепатитів;
• центр самостійно шукає донорів, з родичей хворих знімають цю проблему;
• надання комонентів для хворих безоплатне. Лікарі мають лише оформити замовлення відповідним чином;
• бажаючі можуть безкоштовно пройти тест на наявність антитіл до COVID-19.

Відродження центру крові в Сумах та Черкасах – яскравий приклад успішності системи державно-приватного партнерства. Це і підвищення якості та безпеки компонентів донорської крові, це і створення додаткових робочих місць, ці і збільшення інвестицій в економіку області. Особливо зараз, в період карантинних етапів, такі фактори є суттєвим аргументом, коли скорочується ділова активність, зростає рівень безробіття та падають податкові надходження до бюджетів усіх рівнів.

Кампанія має намір продовжувати свою діяльність з розбудови в Україні сучасної служби крові. Не виключено, що черговим об’єктом, який буде реконструйовано, стане саме наш Житомирський обласний центр крові. Владним структурам було б доцільно заздалегідь вивчити досвід інших областей і, можливо, зробити свій крок назустріч інвестору. Адже врешті решт йдеться про поліпшення медичного обслуговування наших співгромадян, покращення їх здоров’я, надання послуг на сучасному рівні.

За матеріалами 1.zt.ua.