За освітою Сніжана Башинська – бухгалтер, але вже 7 років працює костюмером у Романівському будинку культури на Житомирщині – підбирає вбрання для артистів, доглядає за ним, ремонтує і шиє, що потрібно.
Розповідає, що творчість (в’язання, декупаж, шиття, вишивка) її цікавила завжди, але за роботою і домашніми клопотами не вистачало часу на те, аби більше розвиватися у цьому напрямку. Кілька місяців тому 14-річна донька попросила вишити сорочку, а потім створили цілий образ у національному вбранні, який подали на участь в обласному конкурсі.
Саме вишивка – одне з головних захоплень Сніжани на даний час. Активно досліджує та вивчаю усе, що пов’язано з цією темою і мріє закінчити професійні курси. Навіть віднайшла потрібні – курси вишивки від Юрія Мельничука у музеї Івана Гончара тривалістю два роки. Її мета – опанувати старовинні техніки (занизування, солов’їні вічка та інші).
«Поки користуюся тим, що вмію і вишиваю хрестиком. Я така людина, що для мене все має мати своє значення. Багато читала про автентичні прикраси, їх види і дуже хотіла б зайнятися їх створенням, але тут на першому місці питання фінансів і якості матеріалів, адже потрібно брати натуральні намистини. Наразі використовую корали, порцеляну і скло, якими оздоблюю медальйони. В їх основі – текстове вишивання, де за допомогою абетки бродівського письма закодовані імена. Крім імен, можу вишивати побажання і почуття.
Є кольє із вишитими медальйонами «Мрія», «Достаток», «Удача». Там застосовані турмалін, агат, різне напівдорогоцінне каміння. Кожна літера – кілька хрестиків. Її на орнаменті видно. У кожному виробі всі літери імені чи слова повторюються чотири рази (ідентичні з усіх боків), завдяки чому виходить кругле зображення. Можна розміщувати хаотично і будь-як на власний розсуд, але обираю варіант такого гармонійного розміщення, – говорить Сніжана Башинська. – В інтернеті шукала собі схеми, щось таке простеньке, аби не використовувати куплені, де набита калька, а щоб самій спробувати вишивати просто на тканині. Знайшла інформацію, що у 70-х роках минулого століття Володимир Підгірняк вивчав вишивку та писанкарство свого рідного села Броди на Львівщині. Помітив таку закономірність, що у вишивці деякі елементи постійно повторюються.
Дослідив це і з’ясувалося, що це абетка – кожен символ означає певну літеру. Люди таким чином кодували свої імена, дати народження, весіль. Зараз ця абетка – невеличка книжка, є у вільному доступі, але широкого розповсюдження не має. Мені стало навіть трохи образливо, бо це дійсно цікаво і заслуговує на увагу. Загалом в Україні існує більше 350 видів вишивки і у кожному регіоні – свої методи, якісь характерні особливості. Приміром, наш Романівський район відносився до Волині і здебільшого тут було занизування червоними ниточками, простий шов голка вперед з різними варіаціями. На Буковині люди були багатші і мали більший асортимент ниток (вовняні, сухозлітка), у них дуже красива, складна і об’ємна вишивка – кафасор».
Пані Сніжана вишиває у перерві між роботою, ввечері та на вихідних. Часто торбину з матеріалами бере з собою у будинок культури і коли нема термінових завдань, може присвятити цьому трохи часу. На один медальйон із закодованим ім’ям витрачає по кілька годин. Натомість, пошук схеми може зайняти півдня, а ідею може виношувати близько місяця.
Працює на замовлення і може надіслати виріб поштою. Нещодавно кілька придбали під час благодійного ярмарку на підтримку ЗСУ. Дизайн прикрас намагається змінювати, аби не було повторів, усі деталі узгоджуються індивідуально.
У червні цього року свої прикраси Сніжана Башинська вперше презентувала в рамках обласного свята декоративно-прикладного мистецтва «Майстерний червень» у Житомирському магістраті.
Юлія Демусь
Житомирянка Марина Гордієнко створює кастомні речі – розписує шопери та одяг на замовлення (ФОТО)
Будьте першим, хто прокоментував "Текстове вишивання: Сніжана Башинська із Романова створює прикраси із закодованими іменами і побажаннями (ФОТО)"