Житомирянка Ірина Сташко до Києва переїхала 10 років тому. Називає столицю своїм містом, бо там має будинок, родину, бізнес. Працювала журналісткою на телебаченні, а у 2014-му відкрила бренд жіночого одягу «NINE» з власним виробництвом, яке базується у Житомирі. З початку повномасштабної війни довелося дещо перекваліфікуватися і змінити напрямок діяльності – займаються пошиттям одягу для військовослужбовців.
«Ми долучились до відшиву військового одягу з березня і продовжуємо й сьогодні, бо запитів дуже багато. Це більш волонтерська історія. Починали з речей, про які мали розуміння і які знали, що відшиємо точно якісно. Це футболки, лонгсліви, флісові кофти, білизна, термо, – розповідає Ірина. – З настанням тепла хлопцям і дівчатам потрібні були форма, бойові сорочки «убакси», панами. Ось тут і довелось вчитись, шукати виробництва, хто допомагатиме з цим, адже відшив форми довгий і складний за рахунок всіх відстрочок, кишень, тощо. Військові ділились з нами своєю формою для лекал, приходили на примірки або записували відео безпосередньо на позиціях із порадами, що треба покращити. Так і з’являлась більшість позицій в нас.
До моєї команди у березні дистанційно приєдналися кілька виробництв з різних куточків України. Написали: «Готові долучитись, давайте тканину». Ми всі були десь, але разом робили неможливе. Будь-яке виробництво – це дуже складний процес, але нам вдалось бути командою. Зі мною зараз 5 маленьких цехів, з якими ми закриваємо багато запитів».
Ольга Швайко у Києві жила і працювала більше двох років. Була креативним копірайтером, створювала проєкти для брендів на відомих медіасторінках. Останній рік працювала віддалено в медіахолдингу з Житомира, але з початком війни її сфера креативної реклами зупинилась.
«Для брендів і компаній це стало не на часі і, звісно, не першочерговим. Дуже прикро, та з роботодавцем трудові відносини припинили, – ділиться Ольга. – Ще більше занурилась у волонтерство. Зокрема, писала тексти, фандрейзила кошти, шукала все необхідне для військових, у тому числі одяг та спорядження (від спідньої білизни до бронежилетів і шоломів). У волонтерстві та сфері благодійництва я з 2007 року. Якось одразу зорієнтувалась, що я можу робити віддалено. Багато моїх друзів почали цим займатись. Ми кооперувались, я приєднувалась до написання текстів (наприклад, для спільноти «Готовий до всього») чи до Twitter-військ, які організувала копірайтерка і стендап-комік Ірина Гіль. Я знаходила, хто чим займався до війни і до кого можна звертатись. Звістку про початок повномасштабної війни мені повідомила мама, нас з коханим розбудив її телефонний дзвінок. Чули вибухи крізь сон, але усвідомлення, що це війна, не приходило. Ми якось швидко зорієнтувались і розділили, хто що робить. Хлопець поїхав за продуктами і заправляти авто, а я почала збирати речі. Ще за кілька днів «до» обговорили план дій у разі «якщо той наважиться», я зібрала разом всі документи, купила за списком у соцмережах необхідні медикаменти».
Кілька тижнів Ольга з родиною жили у приватному будинку під Житомиром, де був підвал з двома виходами і міцними стінами. Приєднались до ТРО, дівчина взялася допомагати в інтернет-військах. Наголошує, що світ вперше з таким зіштовхнувся і багато прогалин одразу показували давню роботу русні на цьому фронті. Коли ж повернулися у місто, волонтерка проводила збір одягу, розвозила гуманітарну допомогу. Співпрацювала з друзями, адже так легше, коли розуміють одне одного з пів слова, підтримують, знають, хто за що відповідальний.
«Допомагала більше військовим, але також збирала одяг і необхідні речі для внутрішньо переміщених осіб. Напрямки допомоги були дуже різні: десь переказувала особисті кошти, десь носила одяг/посуд, налагоджувала зв’язок людей із необхідним фондом/волонтерами. Всі, хто у волонтерстві — неймовірно потужні. Україна в цьому плані – показовий світовий кейс. Хоча й без диванних хейтерів не обходиться, – констатує Швайко. – Спершу я отримувала запити на пластини до бронежилетів від ТРО і військових, потім на бронежилети, розгрузки. І понеслось: балаклави, термобілизна, військові штани «піксель» чи «мультик», окуляри, наколінники, аптечки, ковдри. За перший місяць, як і кожен певно, крім допомоги з пошуку, донейтила великі суми коштів. Два місяці спала по 4-5 годин, моніторила чати про допомогу, шукала, як закрити збір чи допомогти з пошуком необхідного. Багато моїх рідних і знайомих живуть за кордоном, тому зверталась до них за допомогою в пошуку, придбанні чи логістичними послугами».
На певному етапі Ольга та Ірина почали теж взаємодіяти, а згодом запустили спільний проєкт – «BAVOVNA», який пропонує базові позиції одягу для військових, спеціалізується на індивідуальних замовленнях, а також відшивають одяг за донати. До слова, за майже 120 тисяч, які переказали з 15 березня на рахунок компанії, вдалося пошити і передати воїнам 486 футболок, 254 балаклави, 140 термокостюмів, 25 спортивних костюми, 300 пар шкарпеток, 12 комплектів форми, 40 мішків для саперних лопаток, 320 трусів. Будь-хто може зробити оперативно онлайн-донат на сайті проєкту.
«Безперервне та оперативне забезпечення армії в усіх напрямках наближає нас до перемоги. Ми ж опікуємось одягом для військових. Закриваємо запити на маленькі і середні партії, а також одягаємо військових-жінок. Наша основна мета – забезпечувати одягом військових ЗСУ. За умови неактульності або неможливості відшиву одягу за замовленнями зібрані кошти будуть перераховані у Благодійний фонд Сергія Притули», – йдеться в описі «BAVOVNA».
Ірина Сташко відзначає, що «BAVOVNA» по-суті була ще початку війни, але існувала в рамках аккаунту бренду «NINE». Коли й через три місяці запити не вщухали, вирішила розділити все, адже на одній сторінці публікувала пости про життя бренду з сукнями, запити військових, фінансові збори, військовий одяг, звітність.
«Запросила долучитись Ольгу Швайко, з якою виросли в одному місті, навчалися в ЖДУ ім.І.Франка, а окрім цього, вже встигли одягнути сотню житомирських військових. І найголовніше – я їй довіряю, а в такій справі це дуже важливо, – говорить Ірина. – Для окремого проєкту була потрібна якась назва. Оля запропонувала «BAVOVNA». Це просто 10 з 10, бо, по-перше, це тканина, а по-друге, ті самі «хлопки» і «бавовна» в Бєлгороді та не тільки дуже тішать нас».
У команді «BAVOVNA» дівчата розділили між собою обов’язки. Кажуть, що проєкт існуватиме доти, доки є запити від військових та волонтерів саме на одяг. Для зручності зробили окремий сайт і сторінку, щоб демонструвати асортимент, інформувати про проведення кампейнів зі збору коштів, запустити онлайн-форму для донатів, публікувати звіти. Виконують замовлення на одиничні та середні партій, працюють з багатьма виробництвами по всій країні, що дає змогу закривати запити швидко.
«Коли держава візьметься нормально забезпечувати – не по одному комплекту форми, а стільки, скільки треба, то в таких організаціях, як наша, потреби не буде, – продовжує Швайко. – З Ірою ми почали комунікувати щодо відшиву білизни і пошуку тканини ще з початку активних бойових дій. У мене був запит на термобілизну десь на 100 комплектів і вона завдяки репутації й довірі свого бренду «Nine» за вихідні зібрала навіть більше необхідної суми. За ці кошти закупили термоодяг, а ще відшили багато білизни (труси, майки, футболки), підштанників, балаклав. Упродовж 3-х місяців так і працювали, а потім Іра запропонувала створити окремий бренд із сайтом. Думали над назвою, а потім я кажу — «BAVOVNA». Всі хочуть більше бавовни в ерефії, а ми виготовляємо бавовну. Більше бавовни – більше мертвої русні. До того ж Стерненко активно розкручував це слово у своїх відео. У «BAVOVNA» безпосередньо я займаюсь співпрацею з волонтерами, обговорюємо їх запити, комунікую з блогерами, щоб поширювати інформацію про нашу сторінку і нас. Разом готуємо контент, вигадуємо акції, а в планах – запускати аукціони та інші колаборації».
До речі, саме зараз «BAVOVNA» пропонує придбати футболки з однойменної лімітованої колекції, яку створили спільно з ілюстратором Олександром Греховим. Таких буде лише 200 – чоловічі та жіночі, чорні й білі, різних розмірів, вартістю 650 гривень. За кошти, виручені від їх реалізації, одягатимуть бійців 43 стрілецького батальйону в/ч А48. Такий запит на 30 комплектів форми та панам дівчата отримали від свого колишнього викладача, який пішов захищати країну. Поки із необхідних 75 тисяч гривень, зібрали 75%. Алгоритм простий – обираєте футболку з колекції, оплачуєте, ваші дані вносять у табличку, коли будуть викуплені усі, замовлення йде на виробництво, а далі клієнти отримують ексклюзивне замовлення, військові – форму.
«Кожен збір у нас відбувається під конкретний запит, але таку акцію проводимо вперше. Часто ми допомагаємо волонтерам дозбирати кошти, якщо є якісь потреби в одязі, але в цьому випадку у них зробити це самостійно не виходить, бо паралельно закривають ще збір на авто та дрон, – зауважує Ольга. – Бійці з «нуля» і не вірили, що їм це хтось придбає комплекти, бо зараз всі збирають на автівки, дрони чи байрактари. Це більше вбиває русню, але, звісно, коли військовий у лахміттях, то теж не «ок». Ми розуміємо, що у людей зараз обмежена кількість коштів, тому вирішили не просто збирати гроші, а дарувати взамін людям унікальку футболку з 100% бавовни із тематичним зображенням від найпопулярнішого ілюстратора. Це те, що залишається як нагадування про їх добру справу і щоденну допомогу».
Загалом географія волонтерської допомоги від «BAVOVNA» — вся Україна: Київ, Житомир, Кривий Ріг, Львів, але найчастіше все йде для військових, які відправляються у «гарячі точки» фронту чи вже там. Дівчата знають, що таке закривати запити «на вчора», перекриваючи їх коштами з донейтів чи власними, поки не зберуть конкретно на цю потребу. Саме для таких нагальних випадків чи взагалі, коли немає коштів на необхідне спорядження, на сайті є розділи «Підвісити одяг» чи «Задонатити».
Ірина Сташко – власниця бренду жіночого одягу, яка навіть у волонтерській діяльності дбає про зручність та комфорт для захисниць, адже «BAVOVNA» має окремі позиції для військових та військовслужбовиць. Тут для них є окремо чоловічі та жіночі кітелі, тактичні штани, термобілизна, флісові кофти та шкарпетки.
«Жіночі футболки, «фліски», термобілизна – не так складно, адже це більш базові позиції, які зустрічаються в звичному житті. Складність – це сама форма, окремо тактичні штани і тактична білизна. Тактичну білизну ми зараз розробляємо з одним київським цехом, який на цьому спеціалізується, Форму до сих пір покращуємо і працюємо над нею з іншим цехом, – говорить Сташко. – Проблема жіночої форми у особливостях нашої фігури. Річ у тім, що форма, як і будь-який одяг, шиється за стандартами. І ось ці нюанси, коли ОТ і ОГ однакові, чи ОГ занадто великий чи, навпаки, замалий. Словом, з цим ми вдосконалюємось ще».
З квітня Ірина знову займається пошиттям одягу та суконь для свого основного бренду. Зізнається, що це повернуло її до життя. За 8 років із клієнтами мають гарні та довірливі стосунки, були разом «і в радості, і в горі», тож вірить, що саме жіночий одяг буде з нею і надалі. Поки в країні війна, продовжує разом із командою підтримувати військових та волонтерів.
«Що буде після війни і перемоги? У нас немає такого плану. Є запит – є «BAVOVNA». Немає, значить всі одягнені і ми можемо видихнути. Це наш внесок у перемогу, – оптимістично каже Ірина. – 24 лютого ми зустріли у своєму будинку під Києвом. Майже чотири місяці повномасштабної війни провели в Україні – вдома і у родичів. Місяць тому я все ж виїхала за кордон. Маю 6-річного сина, попереду у якого перший клас, тож потрібно підготувати до цього, соціалізувати серед однолітків і зменшити стрес від сирен та перебування в укриттях. Крім цього, так у мене з’явився прямий доступ до європейських складів тканин, бо наразі в Україні дуже високі ціни на тканини і при цьому майже немає вибору. Більшу частину тканин для військових купуємо саме тут. Чудова якість і при цьому вигідніша ціна. Таким чином, ми вдягаємо військових в одяг з якісних тканин, це дуже важливо».
Юлія Демусь
«Вільний народ вільної країни»: арт-проєкт житомирянок Олени Легенчук і Еліни Стрельцової (ФОТО)
Будьте першим, хто прокоментував "Тобі бавовна – ЗСУ форма: житомирянки про проєкт «BAVOVNA», пошиття одягу для військових і волонтерську діяльність (ФОТО)"