Житомирянка шиє іграшки «військових» зайців

Україна – це коли навіть іграшкові зайці допомагають наближати перемогу. Вони мають імена і звання, сучасне озброєння, форму та бронежилети, шеврони, військове взуття і готові обороняти країну. А ще такі іграшки можна замовити й придбати, а частину коштів від продажу майстриня перерахує на підтримку ЗСУ.

Житомирянка Ірина Радчук вже більше двох років має захоплення – створює іграшки ручної роботи. До цього працювала вчителем зарубіжної літератури і часу на творчість не вистачало. Коли пішла на заслужений відпочинок, взялася освоювати нове заняття. Починала із милих сувенірів для рідних та друзів, шила іграшкові символи прийдешнього року, а також ексклюзивні предмети декору для дому й затишку. Одні з останніх її робіт – представники Заячих Сил України (ЗСУ), викликали справжнє захоплення серед користувачів соцмереж. Відзначають креатив і майстерність пані Ірини, яка змогла дуже детально зобразити у своїх іграшках образ сучасних українських захисників.

Зокрема, сержант Сірий має каску, берці, бронежилет 4-го класу і оснащений американською M-16 p з підстволкою. Рядовий Вухань готовий нищити ворогів «Джавеліном». Вже незабаром у батальйоні Зайців ЗСУ очікують ще кількох бійців.

«Такі зайці «тільди» робляться дуже легко. Всі викрійки можна знайти в мережі Інтернет. Там є публікації та відео з покроковою інструкцією, порадами. У мене раніше було замовлення зробити зайця-пірата, була пара закоханих зайців, пара в національному вбранні, а тепер пробую робити ось таких. Робота займає багато часу – треба обдумати загальну концепцію, знайти і закупити матеріали, потім пошити і набити синтапоном частини іграшки, з’єднати їх, а далі пошити одяг, аксесуари. Особлива увага детялям – шеврони з прапором і символікою військ, тощо. На одного зайця витрачаю десь тиждень. Якби сиділа над ним увесь день, то було б швидше, але маю роботу по дому, якісь клопоти, тому на творчість залишаються зазвичай вечори, – розповідає Ірина Радчук. – Висота зайця в середньому – 35 см, можна й більше. Не очікувала, що вони так сподобаються людям. Маю наразі замовлення ще на чотирьох. Іграшки – це моє хобі, можливість порадувати оточуючих на свята якоюсь приємною дрібничкою, а також підзаробіток. У час війни, коли скрізь лунають заклики про підтримку, інформація про потреби, не можеш залишатися осторонь, тому створюю зайців, продаю, а частину коштів віддаю для військових. Сержант Сірий уже поїхав до нових власників у Італію».

За словами майстрині, описи для іграшок вигадує її син, він також допомагає вести й наповнює сторінку з іграшками у соціальній мережі. Знайти все можна у спільноті «Домовичок».

Щоб озброїти таких зайців, доводиться вмикати кмітливість. Зокрема, «Джавелін» для рядового – це з’єднані і пофарбовані дві пробки від шампанського та картонний тубус від фольги. Сержанту Сірому дісталася іграшкова зброя з дитячого набору.

«Зі зброєю доводиться трохи заморочитися. Не дуже вигідно купувати цілий набір, з якого я використовую лише один елемент, але що поробиш. Зараз магазини або зачинені, або допродають залишки, тому це такий специфічний товар, який ще треба пошукати. З «Джавеліном» була інша історія: глянула в інтернеті фото як він виглядає і почала думати, з чого ж можна відтворити, – продовжує майстриня hand made. – Потім вигадувала взуття, бо ж не можна залишити такого зайця босим. З шкірозамінника зробила берці, так би мовити. Для іграшок треба нитки, тканина, різні оздоблювальні матеріали, аби результат був максимально подібний до оригіналу. Навіть шеврони є у моїх зайців. Теж в інтернеті глянула як правильно і потім спеціальною ручкою малювала по тканині».