Владислава Паламарчука, керівник ГО «Милосердя», свого часу сам позбувся алкогольної залежності і зараз рятує безхатьків та людей, які мають проблеми з алкоголем та наркотичними речовинами. Надихнули Владислава на таку добру справу чоловік, який лікувався в протитуберкульозному диспансері, знайома з дитинства та товариш Олексій Котвицький.
«Колись у мене самого були проблеми з алкоголем, я вилікувався. За цей час, поки лікувався, познайомився з хорошими людьми. Якось мій товариш Юрій Нефьодов попросив мене допомогти одному паралізованому чоловікові, який знаходився в протитуберкульозному диспансері. В нього нікого не було, ні сім’ї, ні друзів. Йому було дуже складно, він нічого не бачив, крім того, що видно з вікна», — розповідає Владислав Паламарчук.
Владислав не залишився осторонь чужих проблем і дуже скоро близько познайомився з хворим:
«Я почав його морально підтримувати, приносив йому супи, допомагав ліками, хоч і розумів, що йому залишилося недовго жити. Одного разу я запитав „Чи можу щось для тебе зробити, виконати останнє твоє бажання?“ Він попросив зробити йому паспорт. Адже в диспансері ніякої інформації, крім тієї, що він сказав, не було. А одиноких людей, які в лікарнях живуть, ховають, як невідомих, лише номером підписують. І він дуже не хотів, щоб на його могилі був лише номер. На жаль, мені не вдалося виконати його бажання, як не старався. Це був переломний момент для мене».
Майбутньому керівнику «Милосердя» дуже щастило на знакові зустрічі:
«Ще був такий випадок, коли зустрів знайому, яку знав з дитинства, в занедбаному вигляді. Я пам’ятав її дуже гарною дівчинкою, всі хлопці з нашого двору за нею бігали, але коли побачив, що з нею зробила вулиця і алкоголь, очам своїм не повірив. Саме тоді я точно вирішив, що потрібно щось з цим робити. Крім того, мій товариш Олексій Котвицький давно мене налаштовував, щоб я відкрив організацію аби мати змогу захищати і представляти інтереси людей, які потребують допомоги».
Почав займатися цією справою Владислав Паламарчук з 2011 року. Спочатку годував безхатьок просто на вулиці, водив їх купатися, купував гігієнічні набори, щоб вони хоч якось берегли себе від педикульозу. Проте зізнається, що така добра справа подобалася далеко не всім:
«Коли почав збирати біля себе і годувати цих безхатьків, на мене надходили скарги, подавали до суду, інколи навіть погрожували життю. Бо не всім це подобалося. А вже з 2015 року Володимир Ширма, ще тоді будучи першим заступником голови Житомирської обласної ради, допоміг знайти це приміщення в 550 квадратних метрів, в якому ми зараз знаходимося, згодом підписав оренду на 10 років. Це обходиться нам в 1,20 грн на рік. Коли я вперше побачив це приміщення, не знав чи впораюсь з його облаштуванням. Перше, щоб побачив, це грибок та сталактити на стіні та стелях. Не було третини шиферу, ні світла, ні газу, ні води, нічого не було. Це була просто зруйнована коробка, а не будинок».
Зараз ця будівля у нормальному стані, тут є все необхідне для життя. Безхатькам є де спати, митися, їх годують, є необхідні ліки. Сюди може прийти будь-хто, але єдина умова — не вживати алкоголь та наркотики.
«За ці роки, що ми існуємо, ні один безхатько не замерз, навіть не відморозив кінцівки. На сьогоднішній день ми можемо розмістити в себе 80 спальних місць, але минулого року у нас була 101 людина, ми постелили матраси і так перезимували», — розповів Владислав Паламарчук.
Керівник ГО «Милосердя» скаржиться, що інколи журналісти звертаються до нього за необгрунтованим коментарем, якщо в місті знаходять людину, яка померла взимку на вулиці:
«Прикро, що журналісти не завжди розуміють, до кого потрібно звертатися, коли невідомий помер від переохолодження. Всі думають, що це безхатько і вимагають пояснень. Поліція не розслідує такі смерті, просто пише переохолодження, а те, що можливо та людина отруїлася алкогольним напоєм чи ще щось, їх це не цікавить, легше написати «переохолодження».
До такого комплексного закладу соціального захисту для осіб, що потрапили в складні життєві обставини, саме так пропонує називати безхатьків Владислав Паламарчук, приходять люди, як самостійно, так і за запрошенням:
«Так як нас вже трохи знають, люди приходять самі, інколи я знаходжу, інколи наш соціальний патруль шукає людей. Звичайно є і такі люди, що відмовляються йти до нас, хтось не хоче жити з людьми в одній кімнаті, бо в них є якась своя вада, хтось не бажає відмовлятися від алкоголю. Зараз у нас 55-56 осіб проживає, інколи доводиться виганяти через алкоголь. Більшість наших людей працюють, я й сам їм шукаю роботу, але прошу, щоб вони не казали де проживають, бо була така ситуація, що влаштував на хорошу роботу одну жінку, але коли її керівництво дізналося, що вона живе у нас, попросили звільнитися тому, що „воно їм не треба, щоб люди звідси в них працювали“. Крім того, вже дійшли до того, що швидка допомога не хоче приймати наші викилики».
Наразі, в центрі соціального захисту для осіб, які потрапили в складні життєві обставини, проводять опалення на другому поверсі, налаштовують інтернет та думають над проведенням свят:
«Зараз працюємо над тим, щоб провести опалення на другий поверх, тут кімнати ще готуються, адже чекаємо на жінок з дітьми. У нас з’явилися кілька комп’ютерів, за якими можна працювати, і вже підключаємо інтернет. Ще організовуємо кіноклуби, розваги з музикою на релігійні свята, на Різдво, Новий рік.
Нещодавно Житомирська ГО «Милосердя» перемогла у конкурсі на отримання коштів з міського бюджету, спрямованих на соціальний захист бездомних осіб та соціальну адаптацію звільнених осіб з місць позбавлення волі. Владислав Паламарчук розповів, куди підуть кошти:
«Взагалі ми просили 800 тисяч, але виділять 670. Чесно, вже набридло бути „попрошайкою“, але мотивує лише те, що не для себе прошу. Ці гроші підуть на заробітні плати нашим працівникам. А з 1 січня 2020 року, відповідно до нових державних стандартів і Закону про соціальні послуги, буде підведення громадських та благодійних організацій під єдині державні стандарти. Тобто, це не буде вже зводиться до того, щоб просто дати одяг чи їжу безхатькові, тепер людина, яка звернеться до нас за допомогою, повинна буде пройти огляд лікаря, пройти рентген, привести у порядок необхідні документи, тоді вже визначатимуться її індивідуальні потреби, і шукатимуться шляхи її реалізації».
Владислав Паламарчук розповідає, що є люди і підприємства, які радо їм допомагають, але потреба в речах та продуктах є завжди:
«Нам всіляко допомагають, і депутати, і звичайні люди, і підприємства, не лише одягом, засобами гігієни, а й харчами. До того ж самі люди, які тут проживають, вирішили складатися систематично по 100 грн на продукти. Але завжди не вистачає засобів гігієни, особливо білизни. У нас є ящики на збір одягу в першій і другій міських лікарнях, в ТРЦ „Глобал“ на речовому ринку, в Богунській районній раді, і по вулиці Кибальчича 13 є швейна майстерня, куди можна приносити непотрібний одяг. Крім того, на кожному ящику є мій номер, за яким можна буде мені зателефонувати, і я сам заберу все. Якщо в людей є бажання допомогти, вони знайдуть як з нами зв’язатися».
З наступного року центр соціального захисту для осіб, які потрапили в складні життєві обставини, буде перейменовано на соціальний готель з кімнатами паліативного догляду.
Будьте першим, хто прокоментував "Від притулку для безхатьків до соціального готелю — Владислав Паламарчук про сьогодення та перспективи ГО «Милосердя»"