Як білоруські «кіберпартизани» допомагають Україні у війні з росією

В інтерв’ю DW представниця «кіберпартизанів» розповіла, як хакер-активісти, пов’язані із полком Калиновського, що воює на боці України, борються з російською агресією.

Група хакерів-активістів (або скорочено: хактивістів) під назвою «Кіберпартизани» з’явилася у Білорусі восени 2020 року у відповідь на фальсифікацію виборів у Білорусі, насильство з боку силовиків та масові репресії. Команда анонімних ІТ-фахівців прославилася зломом системи з паспортними даними, «зливами» записів розмов силовиків та чиновників, а останнім часом — кібератаками на систему Білоруської залізниці (БЗ).

Юліана Шеметовець — єдина представниця «кіберпартизанів», відома громадськості. Нещодавно силовики розгромили її квартиру в Мінську, після чого КДБ вніс її до списку «терористів». Інтерв’ю з нею DW записала до цього.

Юліано, скільки хактивістів зараз у складі «кіберпартизанів»?

Після початку війни (в Україні. — Ред.) багато людей додалося, багато хто на даний момент хоче вступити до лав «кіберпартизанів». Востаннє, коли я запитувала, нас було близько 60 людей. Але не всі ці люди беруть участь в атаках і мають доступ до певних баз даних. До війни у ​​складі було близько 30 осіб.

Хочеться уявити якийсь образ цих людей…

Мені теж (сміється).

Я правильно розумію, що Ви нікого не знаєте і ні з ким із них не зустрічалися?

Ні, ні з ким не зустрічалася. Я взагалі не знаю, хто там. Звичайно, завжди є маленька вірогідність того, що там хтось, кого я знаю чи про кого чула від знайомих. Але я не знаю їхніх імен або де вони перебувають. Моє спілкування з «кіберпартизанами» та їхнє спілкування між собою відбувається анонімно. Я тільки можу сказати, що це хлопці та дівчата з гарним почуттям гумору та раціональним підходом, які вірять у демократію та роблять усе можливе, щоб побудувати демократичну систему в Білорусі.

Атаки на БЗ

Які акції «кіберпартизанів» Ви вважаєте найуспішнішими за останній час?

Найуспішнішою була акція на залізниці. Зараз в Україні йде війна, вмирають люди. Тому дуже важливо було допомогти українцям і зупинити рух російських потягів. Атаки на залізницю «кіберпартизани» почали обговорювати ще у 2021 році й намагалися проникнути в систему ще восени. У грудні відбулася перша атака. Вона була непублічною, «кіберпартизанам» було важливо зрозуміти, якою буде реакція співробітників залізниці. Після введення російських військ на територію Білорусі в січні відбулася друга атака. Вона була публічною. Тут було важливо показати, що білоруси проти можливої ​​окупації території Білорусі та перебування на ній російських військ. Коли почалася війна, відбулися третя та четверта атаки, які на два дні повністю «вирубили» систему автоматики.

Які в цього були наслідки?

Система автоматики відповідає за перемикання світлофорів та рух стрілок. Коли потяг під’їжджає до певної ділянки, машиніст дивиться на світлофор або стрілки, щоб зрозуміти, куди їхати. Ця система перестала працювати, що, звичайно, ​​дуже небезпечно. Тобто людям треба було вручну виконувати багато процесів, які останні 20 років були автоматизованими. При цьому на БЗ бракує фахівців. Звичайно ж, ​​дуже допомогли ще «партизани» на землі. У той час, як «кіберпартизани» атакували систему, вони здійснювали атаки на релейні шафи. Сукупність цих факторів показала російському режиму, що використовувати БЗ небезпечно. Вони (представники російської влади. — Ред.) спробували використати комерційні потяги, тому що знали, що «кіберпартизани» не атакуватимуть їх. У нас є червоні лінії, своя етика. І найголовніше правило — не впливати на життя пересічних громадян.

Співпраця з українськими хактивістами та полком Калиновського

«Кіберпартизани» з кимось ще співпрацюють чи діють самостійно?

Здебільшого вони діють самостійно, але з початком війни вони активно спілкуються з українськими хактивістами, надають їм інформацію та певні доступи, дають поради, бо в них уже напрацьовано досвід, розповідають про помилки та можливості.

Ви співпрацюєте з офіційними українськими структурами?

«Кіберпартизани» надають їм інформацію, яка може бути важливою. Вони це роблять або безпосередньо, або через полк Кастуся Калиновського (полк Збройних сил України, до складу якого увійшли білоруські добровольці. — Ред.) Це можуть бути, наприклад, дані про місцеперебування російських чи білоруських військ.

А що пов’язує” кіберпартизанів” із полком Калиновського?

Вони активно допомагають полку Кастуся Калиновського. Насамперед це перевірка людей. Якщо людина хоче вступити до полку, вона спочатку заповнює певну форму, і ці дані потім перевіряються «кіберпартизанами». Таким чином відсіялося чотири агенти спецслужб, які намагалися потрапити до полку Кастуся Калиновського.

Як Ви захищаєте своїх інформантів?

Найважливіше, що ми завжди проговорюємо — це те, що краще за себе самого ніхто тебе не захистить. «Кіберпартизани» зазвичай публікують інструкції із захисту, наприклад, як створити фейковий акаунт у Telegram, який VPN краще встановити, як користуватися «партизанським» Telegram, який розробили «кіберпартизани». З його допомогою можна поставити спеціальний код, після введення якого, наприклад, видаляються чати або відбувається відписка від певних каналів. Але це не означає, що «кіберпартизани» можуть створити магічний інтернет чи сайт, де все буде безпечно. Кожен має брати на себе відповідальність, а ми надаємо всю потрібну інформацію і завжди готові допомогти, якщо щось незрозуміло.

Ціна свободи

Наскільки довгостроковим є план боротьби, прописаний у Вас у маніфесті?

Боротьба триватиме, доки режим не буде повністю знищено в Білорусі і не буде здійснено люстрації.

Напевно, для цього знадобиться особливо багато інформації.

Так, але при цьому важливо знати, що люструвати всіх неможливо і не треба. Дуже багато людей просто виконували команду. А ті, хто давав команду, постануть перед судом.

Із «кіберпартизанів» Ви — єдина, хто відкрито представляє хактивістів. Але Ваша родина, близькі Вам люди, напевно, досі перебувають у Білорусі. Чи страшно Вам за себе та за них?

Я би не хотіла відповідати на це запитання. Так, звісно, ​​страшно. Але я ні з ким не спілкуюся на цю тему, щоб нікого не наражати на ризик. Напевно, це ціна за свободу.

Катя Тейзе, Яна Шварц Deutsche Welle