Сьогодні Житомирський міський територіальний центр обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян здійснив чергову щомісячну доставку продуктових наборів для своїх підопічних.
«Для того, щоб старенькі не ходили в магазин і не витрачали свої пенсії ми допомагаємо їм щодня, а продукти приносимо. Соціальні робітники знають бюджет кожного підопічного і приносять продукти прямо в квартиру. У Житомирі одиноких людей поважного віку налічується 1800 чоловік, 640 з них — тяжкохворі. Вони не виходять з дому, бо прикуті до ліжка. Таким громадянам необхідна посилена увага і турбота: ліжка треба постелити, одягнути тощо. Ми зараз працюємо без волонтерів, і обслуговуємо близько 5 000 пенсіонерів, адже є й ті, хто потрапив у скруту, навіть маючи рідних. Ці люди не можуть не допомогти своєму сину-пияці чи нетямущій дочці, при чому, самі отримують мізерні кошти. У нас є автомобілі та працівники соцслужби, які привозять продукти за адресами по місту — всього вистачає», — розповів директор Житомирського міського територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Анатолій Сахневич.
До продуктового набору входять:
1 кг гречки;
1 пляшка олії;
1 кг борошна;
1 банка згущеного молока;
1 банка сардини;
1 банка шпротів.
Директор пояснює, що такого «кошику» харчів одиноким пенсіонерам може вистачити на місяць. На складах центру зараз зберігається продовольчих товарів на суму близько 6 000 грн.
«Дуже важко зараз пересуватись містом на громадському транспорті через карантин, бо бабусям доводиться довго чекати. Пенсіонери дуже вдячні за такі пайки, інколи по дорозі заходжу і ліки для них купую, також можу допомогти оплатити комунальні послуги. За день встигаю допомогти двом чи трьом одиноким. Ми завжди на зв’язку з бабусями, особливо зараз намагаємося роз’яснити, що без нагальної потреби не варто виходити з дому — безпечніше бути в ізоляції. Ну і звісно ж наголошуємо на заходах особистої гігієни. Працювати з такими людьми, звичайно, важко, бо вони більше за нас переживають за те, щоб вистачило пенсії, аби не залишитися голодними, а ще треба платити за комунальні послуги», — розповіла соціальний працівник центру Алла Морозова.
Інша працівниця центру зазначила, що кожного місяця вона обслуговує по 15 тяжкохворих людей.
«Двічі на тиждень я приходжу до своїх бабусь, але одна жінка на інвалідному візку — до неї тричі. Роблю все: готую їжу, і голубці й котлети. В деяких людей є родичі, але вони або далеко, або просто не хочуть йти, тим паче зараз під час карантину. Родичі бояться, але й ми боїмось, проте дезінфікуємо руки і ходимо в масках. У мене вдома вагітна донька, то в душі аж горить від страху. А ще є онучка… Проте, ми все одно допомагаємо стареньким, допомагаємо з Богом», — сказала соціальна працівниця.
«Це дуже добре, що в нас є така допомога, така служба, яка може нас підтримати. Я отримую пенсію 2400 грн. Пропрацювала 42 роки у шкідливих для здоров’я умовах — гальваніка та термічний цех. Лікарка виписує мені кроворозріджуючі, ліки від високого тиску та для підтримки роботи серця. У голові постійно паморочиться — часто задихаюся й можу втратити свідомість, тому більшість ліків ще й купую самостійно. Також двічі на рік я лягаю під крапельницю — це щоразу обходиться майже по 3 000 грн», поділилась одинока пенсіонерка Леоніда Бучинська.
Бабуся також зазначила, що про карантин чула неодноразово і старається дотримуватись всіх правил: «Але якщо немає кому піти в магазин, то що ж робити, — жінка розчулилась й заплакала, — у мене ще й померла єдина незаміжня донька в досить молодому віці».
Отриманого продуктового набору жінці може вистачити майже на тиждень, адже живе в квартирі з кішкою.
Будьте першим, хто прокоментував "Як одинокі та непрацездатні житомиряни виживають на пенсії та з продуктовими пайками (ФОТО)"