Понад 3 тисячі кілометрів у дорозі – і міні-госпіталь на колесах на передовій. Німецькі волонтери зробило такий подарунок госпіталю у Покровську на Донеччині для порятунку життів українських воїнів. Придбали карету «швидкої допомоги» і обладнали її життєво-необхідним сучасним обладнанням. Допомогли в реалізації ініціативи українські волонтери.
«Недовго думаючи я одразу вирішив, бо машина була в хорошому стані з малим пробігом, я купив її, щоб відправити в Україну, де б вона служила фронту», – розповідає Юрген Мартін, німецький волонтер.
«Саме тут, у госпіталі, де він є постійно, вона буде постійно на передовій. Не так, що бригада зайшла-вийшла. А швидка має лишатись на передовій», – каже Ірина Піскун, волонтер з Бердичева.
Разом з німецькими волонтерами в Україну приїхав парамедик з 18-річним стажем, який долучився до доукомплектації автівки. Тут є навіть вакуумний матрац для тих, у кого постраждав хребет, сучасна дихальна апаратура, запас необхідних медикаментів та матеріалів, автономний обігрів салону.
«Ця швидка допомога призначена для важкопоранених, де можна надавати одразу першу допомогу пораненому і евакуйовувати до госпіталю чи лікарні», – каже парамедик Даніло Вестман.
«Даніло її доукомплектував, якщо чогось не вистачало, він все перепровірив, зробив технічний огляд всій апаратурі і все доукомплектував, перев’язувальні матеріали, все, що треба для порятунку життя тут і зараз, в машині є», – додає німецький волонтер Людмила Лауф.
Волонтер з Бердичева Ірина Піскун займалась оформленням документів «швидкої» для ввезення в Україну. Каже: німці ще у вересні придбали авто. Але на дозвіл від мінсоцполітики ввезти його чекали 4 місяці. Врешті на українському кордоні машина проходить надретельний огляд.
«5 годин тримали машину, ходили, не знали, які документи бачте їм треба», – – розповідає волонтер Ірина Піскун.
Розмитнювали реанімобіль у Бердичеві. Митним кодексом на це передбачено не більше 4-х годин. Але усе реально зробити протягом години.
«Основний принцип розмитнення таких вантажів – це щоб міністерство соціальної політики видало наказ про визнання такого вантажу гуманітарним. Такі вантажі розмитнюються безкоштовно і першочергово. Враховуючи, що вантаж іде для того регіону, то це взагалі розмитнюється надзвичайно швидко», – розповів Олег Ульченко, начальник відділу митного оформлення «Бердичів».
Про труднощі перевезення машини волонтери воліють не згадувати узагалі. Кажуть, допомагали Україні з часів Майдану і допомагатимуть до перемоги над агресором. За походженням Людмила українка. З чоловіком Юргеном збирають допомогу не лише на фронт, а й у госпіталі, дитячі будинки, малозабезпеченим родинам. Передають медикаменти від німецьких лікарень, які їх закуповують.
Якби не українські військові, упевнена, то війна могла б уже бути у Європі.
«Ми з’їздимо тепер не 3 рази у відпустку на рік, а 1 раз, та нічого, якщо треба – ми відпочинемо. Та це зараз важливіше, у нас люди гинуть 20, 25 років. Гроші – не все. Здоров’я – життя, бо раз на білому світі живемо. Гроші це наживне. Слава Богу робота є, іде непогано, ми їх заробимо», – говорить Людмила Лауф.
У Покровську на карету «швидкої» чекали. Тамтешні лікарі кажуть: завдяки благодійникам вже мають дві схожі машини. Авто від німців же обладнане краще, що дає шанс на життя багатьом пораненим захисникам.
«Реально машина дуже потрібна, нам їх не вистачає, одна є в Авдіївці, і у нас в госпіталі. Вони дійсно допомагають», – каже Ірина Власюк, старша медична сестра відділення інтенсивної терапії.
«Автомобіль не буде зайвим для нас, реанімобіль я так кажу, він укомплектований апаратурою і це допоможе нам у тому, щоб привезти поранених», – додає Олександр Іваськевич, в.о.начальника відділення реанімації.
Начальник медичної частини госпіталю у Покровську проводить волонтерам екскурсію. У шпиталі надають допомогу і місцевим мешканцям, працює тут понад 200 чоловік.
«Через госпіталь проходить велика кількість травмованих, поранених, але це залежить від бойової обстановки на лінії фронту. Скільки – ми не можемо говорити в кількості, але є робота хірургам, травматологам і цій машині кожен день», – каже начальник медичної частини госпітального відділення військової частини А0233 Василь Чудик.
Лікарі шпиталю кажуть: забезпечені усім необхідним, але обладнання зношується, як от апарати для штучної вентиляції легень.
«Коли пацієнт знаходиться не у свідомості і коли йому потрібна підтримка життєдіяльності, – це апаратура, яка допомагає пацієнту. Кисневий концентратор у нас знаходиться тут один, він не розрахований на всю апаратуру», – розповідає Ганна Марчук, капітан медичної служби, ординатор відділення інтенсивної терапії.
Цифровий рентген-апарат дозволяє швидко проводити тут обстеження воїнів. Зараз у них, кажуть медики, переважають мінно-вибухові поранення.
«В залежності від різних факторів може бути 10, 15, 20. 30 і 50 пацієнтів. По-різному буває», – говорить Мар’ян Беднарський, лікар-рентгенолог.
Частину пацієнтів сюди привозять на «швидких» старого зразка. Хлопці сплять на залізних ліжках, схожих на розкладушки. Та це, кажуть, все ж краще, ніж в палатці
«Просто привикаєш до цього всього. Це ж не те, що в бліндажі, палатці як от тут, звикаєш до цього всього», – говорить Іван Пригарин з Миколаєва, стрілець.
Німецькі волонтери налагоджують контакти з лікарями, щоб підтримувати цей госпіталь і надалі необхідним. Зокрема ковдрами і по можливості медичним обладнанням.
Будьте першим, хто прокоментував "«Якби не українські воїни, у Європі була б теж війна»: німецькі волонтери подарували на передову сучасний реанімобіль"