За мінімалку активність 5 днів на тиждень з 8-ої ранку: професія соцпрацівника (ВІДЕО)

У першу неділю листопада в Україні відзначають День працівника соціальної сфери. У ній 6 років працює бердичівлянка Тетяна Савчук. Її підопічні – люди 86-93 років. Робота за мінімальну зарплатню вимагає активності 5 днів на тиждень з 8-ої ранку.

«Це заставляє себе тримати в тонусі, що ти повинен кругом встигнути, про своє все забуваєш, про всі свої болячки. Знаєш, що тебе чекають, тебе раді бачити, за тебе переживають. Як затримаєшся, то дзвонять, що зі мною, чого мене нема», – – розповідає Тетяна Савчук, соціальний працівник.

Жінка опікується 16-ма підопічними. Кожен, каже, вимагає терпіння, тактовності і розуміння. Разом з нею йдемо до 92-річної Лілії Русіної. Зазвичай соцпрацівник приносить стареньким ліки, слідкує за оплатою комунальних послуг, допомагає з оформленням субсидій, прибирає.

«Ми приносимо продукти, ліки, ми по господарству те, що людині потрібно, допомагаємо. Буває так, що не так щось зробити, як поговорити з людиною, їм самотньо одним, вони одинокі, самотні люди і кожному хочеться розповісти щось про себе, свої турботи висловити», – додає вона.

Лілія Федорівна Русіна, попри поважний вік, доволі жвава жінка. Вона завжди чекає на Тетяну, слідкує за собою, любить жартувати і добре пам’ятає своє насичене роботою життя.

«Я працювала старшим ревізором КРУ міністерства побутового обслуговування. Починала роботу в міськпобуткомбінаті, працювала учотчиком, затим ревізором. Потім мене забрали в Житомир, а звідти в Київ», – розповідає жінка.

32 роки пані Лілія очолювала спілку споживачів. А працюючи на шкірзаводі у Бердичеві, познайомилась з коханим чоловіком Володимиром. Одного разу на політзанятті він сів навпроти і це було кохання з першого погляду. Разом вони прожили 62 роки. Їхньому сину 66 років, він  мешкає за кордоном. Дочці – 73, вона хворіє. Вони і самі вже потребують підтримки. Онуки і правнуки  живуть далеко. Тому соцпрацівниця для жінки – надійна підтримка і опора.

«Іноді – ну стара людина. Іноді щось не те скажу, іноді зайвий раз подзвоню. Вона мені купляє продукти, прибирає, а коли мені важко, вона зі мною іде в банк чи до Свєти, вона як рідна. Я вдячна, що є така організація, вдячна цим людям, які приходять. Я вдячна, вони допомагають мені жити», – говорить Лілія Федорівна Русіна.

74 працівники територіального центру соцобслуговування підтримують майже півтори тисячі людей, які потребують сторонньої допомоги.

«У нас є психолог, медична сестра, швачка, перукар, ми дуже багато послуг надаємо. Люди, які у нас на обслуговуванні вже не 1 рік, задоволені, вони знають, що за них відповідають, турбуються», – розповідає Тамара Каверіна, директор Бердичівського міського територіального центру соціального обслуговування, надання соціальних послуг.

Зі слів директора центру, міська влада регулярно підтримує стареньких.

«Це і надання матеріальної допомоги підопічним, і фінансування з міського бюджету в їдальню, де вони отримують безкоштовні гарячі обіди. На 9 травня, День людей похилого віку 1 жовтня, на 3 грудня – День осіб з інвалідністю – вони отримують великі гарні продуктові набори з привітальними листівками», – додає жінка.

В області донедавна працювало 28 територіальних центрів соцобслуговування. Нині, розповіла вона, через створення ОТГ їх лишилось близько 19-ти. Непроста робота щодня вимагає від соцпраціників багато ресурсів. Однак віддячує щирими емоціями стареньких за турботу.