ЗАНЕПАД УКРАЇНСЬКОГО ФУТБОЛУ: АКТУАЛЬНІ ПРИЧИНИ ТА ФАТАЛЬНІ НАСЛІДКИ

 «Українці – футбольна нація».

Дане гасло є цілком обґрунтованим, адже з однієї сторони ми маємо сотні тисяч вболівальників українського футболу, з іншої – бажання значної кількості молодих українців опанувати саме цей вид спорту у професійному плані.

Згідно соціологічного опитування футбольних експертів, кожен 2-ий українець у дитячому та юному віці грає в футбол, половина з них відвідує дитячі юнацькі спортивні школи (далі – ДЮСШ). Продемонструємо наглядніше: станом на 1 травня 2017 року, чисельність населення України становила 42,5 млн. осіб (дані Державної служби статистики України), з них 20 млн. чоловіків (близько 5 млн. хлопців віком до 16 років). Тобто, з 5 мільйонів українських хлопців, 2,5 мільйони грають у футбол та 1,3 мільйони відвідує ДЮСШ з метою професійного розвитку у футбольному плані.

Для порівняння: населення Португалії (чемпіон «Євро-2016») становить 10 млн. осіб, Уельсу (півфіналіст «Євро-2016») – 3 млн. осіб. На жаль, ми не володіємо статистичними даними скільки осіб грають у футбол у згаданих країнах, але, думаємо, що Ви, шановний читачу, розумієте, що кількість буде значно меншою.

Як ми знаємо, українська збірна на чемпіонаті Європи стала 1-ою та єдиною командою, яка достроково забезпечила собі виліт з групового етапу турніру в результаті програшу Північній Ірландії (населення 1,8 млн. осіб). Спробуємо розібратись в чому причини непрофесійності українського футболу та чи є оптимістичні перспективи у вказаній сфері.

Федерація футболу України (Президент Павелко Андрій Васильович) є основною приватною спортивною організацією, що забезпечує гідне представництво України в міжнародному футболі, розвиток системи українського футболу, його пропаганду і популяризацію. Структурно ФФУ має обласні представництва у всіх без виключеннях обласних центрах України, основним завданням яких є розвиток регіонального українського футболу.

Ні для кого не секрет, що в Україні функціонує розгалужена система дитячих юнацьких спортивних шкіл, які підпорядковуються Міністерству молоді та спорту України. Саме на них і покладено завдання з розвитку спортивних талантів на місцях та їх просування у професійному аспекті.

В цілому, система створена і, начебто, працює, однак якісного результату у професійному футболі немає.

Спробуємо розібратись…

ДЮСШ формують юнацькі футбольні команди різних вікових категорій (починаючи з 6 років і до закінчення школи, тобто до 16-17 років). Вказані футбольні команди, протягом усього часу навчання в ДЮСШ беруть участь у міських та обласних футбольних турнірах між командами ДЮСШ. Обласні спортивні школи грають на обласних та всеукраїнських турнірах. Проаналізувавши ситуацію, із впевненістю можна стверджувати, що саме на цьому етапі системи українського футболу більшість талантів не знаходить свого подальшого розвитку.

Поспілкувавшись з тренерами футбольних ДЮСШ Житомирської області, ми робимо висновок, що основною причиною неможливості просування юних талантів у професійний футбол, є відсутність якісної взаємодії професійних українських футбольних клубів з ДЮСШ та корупційні моменти в даній системі.

На думку багатьох тренерів, у футболі для розвитку юного обдарованого гравця головне значення має своєчасність його переходу у професійну спортивну футбольну школу («Динамо», «Шахтар», «Дніпро», «Карпати» і т.п.), яка надасть відповідну підготовку юному гравцю у конкретний віковий період. Якщо момент упустити – талант не розвивається.

Як правило, кожна професійна футбольна команда має власну спортивну школу, відвідування якої є «далеко не безкоштовним» задоволенням, яке дозволити собі можуть не всі громадяни. Набір у такі спортивні школи зазвичай обмежений. Станом на сьогодні, відсутня якісна взаємодія керівників футбольних шкіл професійних клубів з тренерами та керівниками ДЮСШ в різних регіонах України. Про це свідчить футбольна практика, оскільки лише одиниці серед юнацьких талантів пробивають собі дорогу у професійні клуби.

Окрім тренерів, ми поспілкувались з деякими професійними футболістами, вихідцями із Житомирської області: Миколою Жовтюком (родом із Новоград-Волинського) – гравцем ФК “Буковина” (екс-гравець ФК “Карпати”) та Іваном Зотьком (родом із смт. Чуднів) – гравець ФК “Валенсія” (Іспанія), які все ж реалізували себе у професійному футболі. За результатами переговорів ми зрозуміли, що серед ключових моментів у реалізації юного таланту є важливість наявності «зв’язків» у його батьків, родичів чи безпосередньо у тренера ДЮСШ в професійному футболі. В іншому випадку, юний талант так і залишиться обдарованою зіркою свого ДЮСШ, міста чи села.

Чому ж так склалося? Невже професійні футбольні команди незацікавлені у пошуку обдарованої молоді?

Почнемо з того, що футбол – це бізнес. Як ми вже казали, професійні клуби мають власні спортивні школи, які є основою для формування основної команди клубу. Крім того, є іноземні легіонери, на яких роблять ставки власники футбольних команд. Рідкістю для професійних українських футбольних команд є селекційна робота в регіонах з пошуку футбольних талантів.

Узагальнюючи ситуацію, ми бачимо, що у професійних українських футбольних школах тренуються діти, батьки яких спроможні оплачувати їх навчання, або влаштували їх через наявні зв’язки у футбольному середовищі.

Питання лишається відкритим:

що робити юному обдарованому футболісту в Україні, якщо він навчається в районному ДЮСШ і не має фінансової можливості попасти на відбір до футбольної професійної школи «Динамо», «Шахтар» та інших?

На наш погляд, доцільно перейняти елементарний іноземний досвід закордонних країн, де керівники та тренерський склад ДЮСШ по регіонах є первинною ланкою в селекційній роботі професійних футбольних клубів. Система доволі проста: тренери, які безпосередньо працюють з дітьми, систематично відбирають талановиту молодь та направляють на стажування у футбольні спортивні школи. Звісно, після стажування також лишаються одиниці, оскільки набір обмежений та обирають найкращих, але все ж, юні таланти отримують реальний шанс себе реалізувати без грошей та зв’язків. Наведена взаємодія ДЮСШ та іноземних клубів є взаємовигідною, оскільки клуби регулярно отримують професійні кадри, а ДЮСШ отримують додаткове фінансування з футбольних клубів.

Проблема нашої системи є недалекоглядність усіх ланок, задіяних у складному футбольному механізмі. В нашому випадку не можна звинувачувати конкретно Міністерство молоді та спорту України чи керівників ДЮСШ. Тут винні всі без виключення.

Наведу приклад з практики. Футбольний тренер Новоград-Волинського ДЮСШ Житомирської області Блізніченко Валерій Анатолійович, окрім професійної тренерської діяльності, особисто напрацьовував взаємодію зі спортивними школами різноманітних професійних клубів, представники яких регулярно відвідували фінальну частину Житомирського обласного футбольного турніру та відбирали найкращих гравців, яким давали можливість вступу до професійної футбольної школи. Даний приклад свідчить, що українські футбольні клуби не зачиняють двері талановитій молоді, однак невідкладно потрібно налагоджувати селекційну взаємодію на рівні «Міністерство молоді та спорту – ДЮСШ – Федерація футболу України – власники українських футбольних клубів».

Звісно, така система невигідна Міністерству молоді та спорту України, які є найвищою ланкою в системі роботи ДЮСШ та зробили цю сферу дотаційною і залишили в ній корупційну складову. Промоніторивши ЗМІ, часто зустрічаємо заяви керманичів МОНмолодьспорту, нібито не вистачає бюджетних коштів на необхідний розвиток системи ДЮСШ, але гроші все ж виділяються. Однак, з незрозумілих нам причин Міністерство навіть не дивиться в іншу раціональну сторону розвитку футболу. Раціональною стороною є налагодження взаємодії вказаних вище ланок єдиного футбольного механізму, де обдарована молодь ДЮСШ стане первинною ланкою у футбольному механізмі і матиме свій безкоштовний шанс продемонструвати власний талант та своєчасно його реалізувати.

Бізнесмени часто оперують наступним висловом:

«На кожну цікаву та раціональну ідею знайдеться свій інвестор».

Розвиток українських футбольних талантів можливий, адже це цікава ідея у тому числі для передових українських футбольних клубів. Але чи цікава наша ідея представникам органів влади, компетентних посприяти у вирішенні цього питання, – не думаю, адже прогрес і розвиток будь-якої сфери зменшує корупційну складову, що в принципі є невигідним.

Деградація українського футболу матиме фатальні наслідки: юні футбольні таланти не зможуть реалізувати себе у професійному плані, а українські вболівальники і надалі вболіватимуть за Національну збірну України з футболу, яка не може обіграти команди Національних збірних країн, населення яких в 10 або 20 разів менше.

Олександр Широкопояс