5 ГРИВЕНЬ І ВЕЛИКА АВАРІЯ ЖИТОМИРСЬКОЇ ВЛАДИ

5  ГРИВЕНЬ  І  ВЕЛИКА  АВАРІЯ  ЖИТОМИРСЬКОЇ  ВЛАДИ

У тролейбусі №1 диктор оголошує зупинку – і раптом каже: «Сплачуючи за проїзд сьогодні – ви забезпечуєте вихід комунального транспорту на маршрути завтра!» Ця зворушлива самодіяльність насправді звернена не до пасажирів. Не буде у салоні кондуктора – ніхто й не платитиме. Насправді Житомирське трамвайно-тролейбусне управління ніби заклинає вищі сили зглянутися над ним. Врятувати від загибелі старі склеротичні тролейбуси з неслухняними штангами, які іноді падають на дітей, – і старі трамваї, що болісно торохтять ревматичними суглобами на одному-єдиному міському маршруті. Небесні сили мають явити диво: залишити у салонах пенсіонерів та пільговиків – і заманити у ці ж салони звичайних пасажирів з грошима, щоб зробити комунальний транспорт рентабельним… Слід визнати, від 1 червня 2017 року над ЖТТУ таки засяло сонце: пасажиропотік збільшиться, виручка гарантовано виросте. З початком літа сотні житомирян пересіли з маршруток на електричний транспорт – але причина тут не в молитвах.

Креативна арифметика: 3 + 1 = 5

Зараз не можна сказати, хто саме і коли першим запропонував проїзд у Житомирі за 5 грн. Зрозуміло, що маршрутники мріяли про це якщо не від Дня Створення Маршруток, то, принаймні, останні кілька років точно. Причин для підвищення називалося так багато, що їх годі рахувати. І недешевий бензин; і запчастини, що дорожчають мало не щодня; і компенсація за нерентабельні маршрути, якими вдень майже ніхто не їздить; і зарплата водіям, яку треба неухильно збільшувати, інакше порозбігаються. Одним словом: треба за 5. Тоді буде рентабельно, тоді маршрутники із задоволенням возитимуть городян.

Небайдужі городяни одразу кинулися рахувати. Множили людей на автобуси. Ділили кілометри на літри. Додавали амортизацію до техогляду. В результаті у багатьох вийшло у середньому – 4 гривні. Такою могла бути компромісна вартість проїзду у міських автобусах, яка влаштувала б і більшість підприємців, і більшість пасажирів, якби на це була тверда воля міської влади. Особливо небайдужі містяни пішли ще далі. Один житомирський блогер виклав любительське відео, яке зняв на Соборному майдані. Добре видно, що автобуси «нерентабельних» маршрутів, власники яких відчайдушно бідкаються і голосять про відсутність пасажирів – вдень насправді повні або майже повні. Інший блогер зняв на фото унікальне сидіння без спинки у маршрутці №8 (перевізник – ПП Т. Іваницька). Як сумно пожартував автор – «крісло для лікування остеохондрозу». Блоги викликали жваве обговорення у Мережі.

Зайдіть у міський автобус – і ви, швидше за все, побачите, що неподалік від водія демонстративно лежить рулон талонів на проїзд. Які ніхто ніколи не видає. Чому? А тут, як у старому радянському анекдоті про чорну ікру: її нема у гастрономі, бо покупці не вимагають. Відсутність обліку пасажирів, що фактично говорить про «чорну касу»  – одна з найсерйозніших претензій, яку міська влада висунула власникам маршруток. Хочете підвищення? Окей, ми подумаємо, але спочатку занесіть в автобуси електронні валідатори – такі ж, які ми (міська влада) вводимо у тролейбусах і трамваях. Хочете 5 гривень? Добре, але зробіть у маршрутках пандуси для інвалідів на візках. Як саме? Та як завгодно! І ще: ремонтуйте і оновлюйте машини, яким понад 10 років! Саме такі зустрічні вимоги оголосив підприємцям виконком міської ради у березні. Підвищення відклали на невизначений термін.

Тролейбуси і мандрівні пенсіонери

Ці події актуалізували ще одну серйозну проблему. Сьогодні у Житомирі пенсіонери та інші пільгові категорії пасажирів спокійно заходять у салони і їдуть, куди завгодно – і скільки завгодно разів, бо ж безплатно. Вийдіть у будні о 07:00-08:00 год. ранку і поспостерігайте за тролейбусами, що курсують «великим житомирським кільцем» (Велика Бердичівська – Театральна – Київська – Вокзальна – Вітрука – Селецька). Будете здивовані: транспорт часто забитий пенсіонерами, які заклопотано кудись поспішають. Куди? Переважно у магазини та на ринки, у пошуках дешевих харчів. Та в аптеки – у пошуках дешевих ліків. Круїзи пільгових пілігримів можуть тривати довго: 8, 10, 12 поїздок за день – чому б ні?..

Але ранок – це ще й час, коли на роботу їдуть бюджетники та не дуже заможні офісні працівники. Коли учням треба до шкіл, а студентам – до коледжів та вишів. Це якраз ті пасажири, які могли ще дозволити собі проїзд у маршрутці за 3, але навряд чи поїдуть за 5, бо просто не мають грошей. І тепер більшість із них – природна клієнтура тролейбусів за 2, заповнених, нагадаю, зранку пенсіонерами. Зараз у школярів та студентів канікули, але уявіть картину ранкового апокаліпсису 1 вересня! Тепер уявіть, що пенсіонери отримують грошову компенсацію, а безплатне право на нескінченну кількість вояжів для них скасовано. Чи зменшиться ранковий трафік? Без сумніву, і суттєво. «Халява» розбещує: на безплатних фуршетах люди завжди їдять більше, ніж треба – і так само їздять більше, ніж треба, на безплатному транспорті. Людина ставиться до поїздок відповідальніше, якщо знає, що за них треба платити, хай навіть з компенсованих коштів. Розумні підприємці давно вже запропонували декілька варіантів ефективної монетизації транспортних пільг у Житомирі. Що заважає міській владі негайно розпочати цей процес? Три місяці відкладеної розплати минуть швидко. Мер і чиновники, які називають себе противниками популізму, не можуть не розуміти: залишивши ситуацію з пільговиками на транспорті такою, як є – вони прирікають ЖТТУ на повільну агонію. Плюс отримають восени апокаліпсис з набитими під зав’язку тролейбусами.

Великий Транспортний Скандал

Передумови для Великого Транспортного скандалу (ВТС) визрівали давно – і в місті, і поза ним. У лютому біля села Корчак поліція зупинила маршрутку №177, яка курсує рейсом Житомир-Висока Піч. У водія, який поводився неадекватно, зафіксували 2,7 проміле алкоголю. Причому це був один з його перших рейсів на новому місці роботи! П’яного драйвера з маршруту зняли. Хто і як довіз пасажирів до місця призначення – невідомо. Розлючений голова Житомирської обласної адміністрації Ігор Гундич вирішив розірвати договір з підприємцем, який обслуговував цей маршрут. І почав терміново шукати нового перевізника.

Єдиний маршрут житомирського трамваю (без номера) та всі нумеровані маршрути житомирських тролейбусів – могли зупинитися 28 лютого 2017 року. Транспортний колапс передрікав лист від Житомиробленерго, в якому через 4-мільйонний борг енергетики погрожували транспортникам відключенням електроенергії. Заступник міського голови Дмитро Ткачук, який курує проблеми транспорту, пояснив, що цей борг накопичився буквально за один місяць. Мовляв, вартість току стала вищою, а взимку транспорт споживає ще й додаткову енергію на опалення салону, от і набігло чотири мільйони. Ситуацію виправили в ручному режимі, транспорт не зупинився – але неприємний дзвіночок пролунав.

17 березня мер – раптово, без прелюдій та попередніх пестощів громадської думки – робить сенсаційну заяву: маршрутки віджили своє; «сарайчики на колесах» потрібно замінити сучасними міськими автобусами з низькою підлогою, зручними як для звичайних пасажирів, так і для людей з особливими потребами. Сергій Сухомлин оголосив про наміри міста купити 100 таких автобусів – після чого маршрутки можуть сміливо йти у небуття.  

«Якщо він замінить «душогубки» великими автобусами – я вважатиму його супермером 80-го рівня!» – сказав мені приятель одразу після початку Великого Транспортного Скандали. Але радість оптимістів тривала недовго. Перевізники розпочали жорсткий зустрічний шантаж. Підприємець Ігор Бобер, який обслуговував маршрут №27 (від вулиці Народицької до комбінату силікатних виробів), заявив, що, починаючи від 20 березня 2017 року, його машини на лінію не вийдуть. «З вартістю 3 гривні це нерентабельний маршрут, тому ми від нього відмовляємося, і все!» – сказав Бобер. Заява мера стала для нього та інших підприємців останньою краплиною. Перевізники оголосили, що влаштують 20 березня страйк – просто не вийдуть на маршрути. Житомирські таксисти раділи в очікуванні Свята…

Розпочалася активна гра під килимом. Люди Сухомлина, використовуючи принцип «розподіляй та владарюй», легко розбили «єдиний фронт» ображених маршрутників. Мер пригрозив, що покличе у Житомир перевізників з інших міст, якщо цього вимагатиме ситуація. «Чорний понеділок» з черговим обіцяним транспортним колапсом, на щастя, не відбувся. У того, хто не вийшов на маршрут – просто забрали ліцензію. Використовуючи «батіг», міська влада вдалася й до «пряника»: умови, виконання яких відкривало шлях перевізникам до омріяних 5 гривень – суттєво пом’якшили. Пандусів для інвалідів у маршрутках вже ніхто не вимагав. Після тривалої тяганини виконком таки затвердив нову вартість проїзду. У червні пасажири почали платити 5 гривень за одну поїздку.

Сто великих автобусів за морем

Епопея «ста великих автобусів» розпочалася задовго до ВТС. Сергій Сухомлин полетів у Китай, де провів переговори на предмет можливого спільного виробництва китайських електробусів у Житомирі. Для потреб Житомира. У відповідь китайці завітали сюди, погуляли по ЖТТУ, подивилися місто, ввічливо усміхнулися – і поїхали назад. Вочевидь, китайські професіонали були занадто ввічливі, щоб сказати  житомирським аматорам прямо: розгортати виробництво електробусів заради обмеженої партії машин – нерентабельний і безглуздий бізнес. Це все одно, що запропонувати Сергію Сухомлину відкрити кінотеатр, який демонструватиме фільми протягом одного місяця – а потім закриється.

У березні велика делегація мерії на чолі з мером відвідала Варшаву. Там у ці дні проходила міжнародна виставка міського транспорту. Чиновники ходили між експонатами і захоплено клацали язиками. Сухомлину і Ткачуку цього разу дуже сподобалися турецькі та японські автобуси: «Karsan», «Otokar», «Isuzu». Називалися конкретні моделі і привабливі ціни на них. Потім мер полетів до Туреччини.

Воно б нічого, якби не одне велике «але»: Україна сама виробляє і сучасні міські автобуси з дизельними та газовими двигунами, і навіть екологічні електробуси. Не минуло й тижня після варшавського вояжу Сухомлина і Ко, як у Києві відкрилася виставка «City Trance Ukraine 2017». У Львові аж два виробники – ЛАЗ та «Електрон» – пропонують суперсучасні автобуси та електробуси. Окрім того, міські автобуси складають у Черкасах, Луцьку та Запоріжжі. З низькою підлогою, пандусами, кондиціонерами та усім, чого душа забажає.

«Контрольним пострілом» в голову цій історії стало сенсаційне повідомлення з… тієї ж таки Польщі, за іронією долі. Невелике місто у Великопольському воєводстві закупило українські міські автобуси ЗАЗ 10С. Цікава деталь у прес-релізі ЗАЗ: «Сподіваємося, що влада зверне увагу на наші успіхи, і міста почнуть закуповувати автобуси українського виробництва». Ці машини вже вийшли на маршрути у м. Оборники. Поляків влаштовує все: дизайн, двигун, внутрішнє оздоблення, експлуатаційні характеристики, ціна та умови поставки. Логічне запитання: чому все це не влаштовує житомирську владу, яка називає себе «патріотичною»? За яким бісом пхатися у Китай чи Туреччину, коли все є вдома?

Прорахунки «лейтенанта Слейда»

Якщо політик не має кваліфікованих PR-консультантів – він не здогадується, як корисно іноді мовчати. Незрозуміло, яка сила раптом потягла мера за язика, але факт мав місце: у травні 2017 року Сергій Сухомлин сказав – а Дмитро Ткачук підтвердив – що у Житомирі можуть прибрати трамвай. Взагалі. Ось той самотній трамвайний маршрут без номера – можуть демонтувати, бо гуркоту та інших проблем від такого транспорту більше, ніж користі. Там треба замінити рейки, а це дуже дорого. Простіше пустити на льонокомбінат одну з маршруток – що, як відомо, вже віджили своє.

Резонанс був такий, що заглушив би шум від сотні трамваїв. Мер натискав на «раціо» – не передбачивши, як боляче зачепить цим колективне «емоціо». «Житомирський трамвай» це частина міської міфології і окрема стаття у Вікіпедії. Один з перших в Україні. Since 1897. Старомодний, занепалий, вузькоколійний, ревматичний, напівпорожній – але він має бути. У цьому твердо переконана абсолютна більшість городян. Сергій Сухомлин прогнозовано «увімкнув задню». Дуже акуратно пояснив пресі, що не готовий і не хоче приймати таке рішення одноосібно. Може, колись потім. Разом з громадою.

У сумі все це завдало репутації міського голови серйозних збитків. В українській політичній дійсності репутаційні втрати не завжди пов’язані з падінням популярності. Деякі крикливі соціал-популісти, наприклад, здатні активно нарощувати рейтинг за будь-якої репутації, навіть сумнівної, навіть від’ємної. Але у випадку з мером Житомира – популярність і репутація падають синхронно. Головні причини такі.

1. Сухомлин поводився досить впевнено і жорстко під час Великого Транспортного Скандалу – але в результаті не зміг (чи не захотів) «нагнути» до кінця маршрутників і відстояти «народні» 4 грн. Не кажучи вже про те, щоб залишити 3 грн. Це в очах багатьох городян жирний мінус.
2. Не зміг вчасно і якісно покласти плитку у центрі Житомира, натомість втягнув місто у нудні й тривалі скандали з підрядником, якого саме ж місто обрало за результатом конкурсу. Окрема велика болюча історія.
3. Міська влада не може сформулювати зрозумілу лінію поведінки у питанні транспортної реформи. Куди подінуться маршрутники зі своїми старими автопарками, якщо місто закупить нові автобуси? За які кошти їх придбають? Коли саме? Чому влада облизується на зарубіжні міські автобуси, якщо їх успішно виробляють в Україні? Як часто ходитимуть нові автобуси, особливо після 22:00, коли транспорт у Житомирі вимирає і фактично можна пересуватися тільки пішки або на таксі? Відповідей нема. «100 великих автобусів» це вже анекдотичний мем.

Ну, і нарешті: у центрі міста ніхто нічого не будує. В історичному у центрі немає знакових яскравих архітектурних об’єктів, в які можна тицьнути пальцем і гордо сказати: «це побудував Сухомлин» або «це звели в епоху Сухомлина». Відсутня позитивна містобудівна енергетика – та, що заряджає людей оптимізмом навіть у скрутні часи. Розумом городяни усвідомлюють, що «танкіст» – вірогідно, один з найкращих мерів за добу Незалежності. Але Сухомлин – пардон за каламбур! – занадто сухий на вдачу. Занадто раціональний, щоб вдало грати на емоціях мешканців міста. І занадто самовпевнений, щоб викликати у міста співчуття.

У будинку під годинником тінь Сергія Сухомлина падає на все: на виконком, на громадських радників, на заступників, на великих і дрібних чиновників. На сайті міської ради люди підписалися під петицією про скасування підвищення вартості проїзду. Будуть акції протесту – які, без сумніву, використають у своїх інтересах політичні противники мера.

P.S. Матеріал вже був готовий до друку, коли з’явилися нові обставини. Житомиряни масово скаржаться: водії маршруток не пускають у салони пільговиків, або ж вимагають від них сплачувати повну вартість поїзду. Наприклад, у маршрутці №126 людям кажуть, що це не міська маршрутка, а приміська. Пенсіонерів возити не зобов’язана. У відповідь Сергій Сухомлин закликав городян… скаржитися активніше! Управління транспорту та зв’язку міської ради навіть виділило спеціальний телефон гарячої лінії: 47-07-09.

«Жодних часових обмежень безплатного проїзду для пенсіонерів та інших  пільгових категорій громадян нема. Так само не має обмежень проїзд учнів у маршрутках по 2 гривні протягом календарного року. Якщо водії і перевізники відмовляються від своїх зобов’язань, то потрібно офіційно скаржитися у міську раду. Влада жорстко реагуватиме на такі заяви про перевізників!»

Це сказав мер. Але реальність трохи інакша. На міських сайтах люди діляться наболілим.

«Я багато разів пробувала телефонувати на гарячу лінію. Там не беруть трубку. Мусила дзвонити заступнику мера. Перш, ніж публікувати номер, треба забезпечити доступ до можливості пожалітись!»

«Для чого ці розмови?! Я впевнена, що всі знають про те, що приміські маршрутки відмовляються возити пенсіонерів. Це стосується і №108, і №126, і №102, і №127, і №121. Перевірити це дуже просто. Але ж ніхто не зацікавлений у перевірці. А чому? Та тому, що більшість перевізників –  представники адміністративних служб!»

Тобто, замість давно назрілої монетизації пільг – мер і виконком просто переклали частину цього тягаря з муніципального транспорту на приватний. При цьому перевізники отримують певну компенсацію від міста за пільговиків. Школярі, які їздять за дві гривні замість п’яти – це, безперечно, добре. Пенсіонери, які зранку атакують вже не тільки тролейбуси, але й маршрутки – це, безперечно, погано. Так, загальна ситуація трохи покращилась. Тепер можна з упевненістю сказати, що ранкового тролейбусного апокаліпсису у вересні не буде. Але так само не буде й рентабельного ЖТТУ: ані у вересні, ані у жовтні, ані будь-коли – доки міська влада не припинить практику безкоштовного і безконтрольного проїзду для пенсіонерів.

Тарас СТРІЛЬЧИК