В черговий раз я поїхав знімати сюжет, як нам допомагає Африканська церква з гуманітарною допомогою, але сьогодні не про це.
Після роздачі гуманітарки нам запропонували відвідати Північну Салтівку(Харків), яку нещодавно ЗСУ відбили в загарбників. Ми охоче погодились. Адже нам сказали, що там матеріалу вистачає.
Чим ближче ми підїжджаємо до району, тим сильніше хмуриться погода. Їдучи в автівці, дивлячись на дві газельки з написами “увага!!! обстріли!!!”, поступово, невідчутно холодіють руки, застиває в жилах кров. Починається дощ. А за ним пекло. Нема жодної будівлі, жодного місця, де не було б наслідкі війни. Сплутані в вузол тролейбусні лінії-троси валяються на асфальті.
Повертаючи на перехресті, всі відчули шок від побаченого з лівої сторони від автівки – “о-йо-йой, взагалі!!! Дев’ятиповерхівка постраждала, дивись!!! Її просто немає”. Підійшли ближче до будівлі, неподалік фотографували цю ж будівлю поляки, були вражені не менше. Не усвідомлюючи до кінця того всього, що відбувається, знімаючи все що бачу, я плавно підходжу… Мене, ніби кільце з фільму «Володар Кілець», кликала ця будівля – “підійди ще ближче!”, а паралельно кличуть хлопці “їдемо, у нас ще багато буде жахіть для зйомки”, і хотів би я, щоб вони помилялись…
Далі по дорозі нам трапляються незлічена кількість ям від снарядів… ну дуже багацько!!!
Коли зайшли в один з дворів, всюди був нереальний сморід. Деінде бачили людей, які виносили з будинків власні речі, і з поспіхом, явно хотіли щонайшвидше покинути місцевість. Один чоловік “оживив” свою обстріляну автівку і з радісно вигукував: “Урааа, вона працююює!!!”. Всі автівки мали сліди куль, з деяких ракурсів виглядає так, ніби вони постраждали від природніх явищ, торнадо чи сильної грози. Але на жаль… це північні сусіди.
– Дивись в яму, тут нерозірваний град, – каже гід, – може розірватись в будь який момент. Я проковтнув слину, і, витискаючи з себе посмішку, кивнув.
Кожен під’їзд, кожен будинок потрощений. Будинки чорні від пожеж.
А наймоторошніше це те, що таких дворів десятки, якщо не сотні…
Повертаючись в менш зруйновані райони Харкова починаєш розуміти, що повернувся з іншої реальності, з тієї реальності, в якій, поки не побуваєш – не зрозумієш, що вона існує взагалі. Я потрапив в паралельний світ…
Ярослав ХОРКІНС
Будьте першим, хто прокоментував "«Я попав в паралельний всесвіт…» Зруйнований Харків очима житомирського фотографа (ФОТО)"