Вірші Богдана Грабара, що надихають Залужного:

Богдан Грабар – талановитий 18-річний юнак з Коростишева, який закінчив школу із відзнакою, веде свій блог у соцмережі, пише вірші та навіть опублікував збірку поезій. Все це попри складний діагноз – ДЦП. Він не може самостійно пересуватися і майже не розмовляє, але звертається до усього світу за допомогою римованих рядків. У них – про рідну Україну, батьків, життєві перипетії та труднощі, незламність і силу духу, життя людини, яка не скорилася долі і з гідністю проходить усі випробування.

Хлопець дуже товариський, відкритий, позитивний і щирий, має чудове почуття гумору, з ним легко у спілкуванні. В цьому на власному досвіді переконалася директор Коростишівського інклюзивно-ресурсного центру Алла Гребенюк. Саме їх знайомство кілька років тому переросло у грандіозні проєкти та здійснення найзаповітніших мрій Богдана. Вона не лише взялася допомогти видати дебютну збірку «Особливий лелека» Богдана Голови (творчий псевдонім Богдана Грабара) і знайшла спонсорську підтримку для цього, але й організувала особисту зустріч із Головнокомандувачем ЗСУ Валерієм Залужним. Нині завершує підготовку до публікації другої книги поета, хоча у планах вже навіть третя є.

Для Богдана пані Алла, наче добра фея із казки. Завдяки їй хлопець повірив у себе і те, що він не «людина третього сорту», на яку усім байдуже. Разом вони пройшли чималий шлях і точно не збираються зупинятися, адже обоє відкриті до чогось нового. Їх енергії та запалу вистачає на все, за що беруться.

«Я сім років працювала керівником спеціальної школи-інтернату, з 2018-го очолюю Коростишівський ІРЦ. Якось до нас на прийом з мамою прийшов Богдан. Стало зрозуміло, що той спектр послуг, який ми пропонуємо, йому вже не підходить у силу віку. Потім він додав мене у друзі в соціальній мережі і так ми почали потрохи спілкуватися, я підтримувала його. На його сторінці побачила дописи із авторськими віршами, потім ще кілька скинув в особисті повідомлення. Я теж пишу, але для себе, тож розуміюся на цьому.

Вірші Богдана дійсно були надзвичайні, вони нікого не могли лишити байдужим. Наприкінці заходів, які я проводила у онлайн-режимі, читала колегам поезію хлопчика, ділилася на своїй сторінці. Вже тоді були думки, що потрібно друкувати збірку. Тривалий час далі розмов це не йшло, всі ніби підтримували такий намір, але ніхто конкретно не брався, – пригадує Алла Гребенюк. – Богдан навчався на індивідуальній формі навчання, вчителі приходили до нього додому. Українську мову і літературу вела моя знайома – одногрупниця Зінаїда Черненко, з якою разом навчалися у педінституті. От ми якось спілкувалися з нею і ця розмова стала остаточним поштовхом до того, що треба нарешті щось робити.

Я почала збирати усю інформацію, шукати редакторів, художників, видавців, контактувати з людьми, які могли б фінансово забезпечити друк книги і таке інше. На той час 1000 примірників коштувало 64 тисячі гривень. Це не маленька сума, але всі витрати на себе взяв БО «Благодійний фонд «Весна», який лише починав свою діяльність. Дуже вдячна Ользі Охріменко – представниці цієї організації за підтримку ініціативи і співпрацю».

Вже навіть коли «Особливий лелека» вийшов повним тиражем, Богдан всеодно не міг повірити, що це сталося, аж поки Алла Гребенюк не передала йому готовий екземпляр. Та на цьому гарні новини для юнака не закінчувалися, адже вже через кілька місяців родина Грабарів приймала у себе вдома надзвичайно важливого гостя.

У вільний час Алла Гребенюк переглядала документальний фільм за участю Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного – героїчного земляка родом із містечка Звягель на Житомирщині. Відповідаючи на питання журналістки про книги у своєму кабінеті, він звернув увагу на видання, яке його надихає. Це були вірші Богдана Голови.

«Мене як осяйнуло блискавкою. То була величезна приємна несподіванка, – згадує пані Алла. – Навіть не могла повірити, що він дійсно тримає в руках нашого «Особливого лелеку». Одразу написала Богдану із проханням переглянути відео. Він так само був вражений. У листопаді написав вірш, присвячений Валерію Федоровичу, а я скинула його у повідомлення на особисту сторінку Залужного. Думаю, якщо перегляне, то буде чудово, а як ні, то я нічого не втрачаю. Через кілька днів зі мною зв’язалися телефоном його помічники і розповіли, що Валерій Федорович має бажання зустрітися із юним поетом. Звичайно, поділилася цією звісткою із Богданом і він уже почав чекати цей момент. Спершу це мало відбутися на Миколая, потім перенесли на Новий рік, але все не вдавалося. Богдан уже почав думати, що це хтось пранканувся наді мною і ним, але 6 січня 2022 року знов пролунав дзвінок: «Валерій Федорович виїхав». Через годину він вже був у Коростишеві. Це такий неофіційний візит, про який не знали представники влади міста. Поспілкувався з Богданом і родиною, подарував прапор, зробив фото на згадку. Була тепла і дуржня атмосфера, багато розмов. Людина такого високого рангу виявилася дуже відповідальною, надійною, ми усі були у захваті. Потім я ще провела екскурсію містом – показала наш парк, який відновлюється зусиллями волонтерів, вшанували загиблих героїв АТО/ООС».

З-поміж іншого, були домовленості про сприяння у видавництві наступної книги Богдана Голови, придбання йому спеціального візка та організації оглядового польоту на гелікоптері. Наприкінці лютого розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ і тривалий час усім було не до цього.

Алла Гребенюк та Богдан започаткували проєкт «Особливий лелека волонтер». Вони дарували збірку всім, хто зробив переказ на потреби ЗСУ на суму від 100 гривень. Таким чином зібрали більше 47 тисяч, які пішли на фонд «Повернись живим», адресну допомогу пораненим воїнам-землякам, придбання рацій тощо.

Також Богдан долучився до бігового марафону «Об’єднані перемогою», який через війну проходив у зміненому форматі: учасники долали різні дистанції там, де перебували у даний момент, знімали на відео і публікували у соцмережах.

Пані Алла викупила права на логотип «Особливого лелеки» і замовила факсиміле із цим зображенням. У майбутньому автор зможе ставити таку печатку замість автографів у своїх книгах. Були зроблені 10 чашок із життєствердними рядками вірша Богдана Голови. Їх подарували усім причетним – представникам благодійного фонду, Валерію Залужному і колегам, які також приїздили з ним та ін. Зв’язок із Валерієм Залужним продовжують підтримати. Від його імені Богдану передали сувенірну іменну монету.

Нещодавно Алла Гребенюк оголосила збір коштів на другу книгу Богдана, проте встигли зібрали лише три тисячі, а решту необхідної суми погодився надати благодійник.

«Богдан Голова пише вірші, Алла Гребенюк шукає можливості, а Валерій Федорович Залужний дає можливості робити це на своїй Батьківщині», – коротко резюмує директорка КУ «Коростишівський інклюзивно-ресурсний центр» Коростишівської міськради.