2 Нинішня реформа інтернатних закладів покликана на 70% зменшити кількість дітей у інтернатах. Згодом можливе і їх повне закриття. Де ж перебуватимуть діти з неблагополучних сімей та діти-сироти? Що для цього робить влада, як кожен небайдужий може запобігти можливій соціальній катастрофі?..
До 2026 року в Україні триватиме реформа інтернатних закладів. Розрахована вона на те , щоб діти не виховувались в інтернатах, а перебували в умовах, максимально наближених до сім’ї. На заміну звичайним дитячим будинкам прийдуть дитячі будинки сімейного типу (ДБСТ), які успішно працюють на території Житомирщини також. Але що функціонуватиме замість притулків? Куди вилучатимуть дітей до того, як їм нададуть статус сироти чи доки сім’я покращить життєві умови?
Близько 400 дітей щорічно вилучаються із сімей, і це при тому, що притулки переповнені! У таких випадках є два варіанти: або вкотре надавати біологічним батькам шанс на виправлення (більшість з цих шансів не закінчуються успішно). Або ж створити на території Житомирщини патронатні родини.
Патронатні родини – високооплачувана робота для небайдужих
Щоб проінформувати населення з цього питання, днями було скликано круглий стіл. Серед присутніх були як представники служби у справах дітей, так і громадські організації. Таку форму сімейного виховання впровадили лише у 2017. І в Житомирській області досі немає жодної патронатної родини.
У патронатну сім’ю можуть бути влаштовані діти на короткий термін (від 3 до 6 місяців), які з різних причин не можуть проживати з біологічною родиною. Окрім того, робота патронатного вихователя, за мірками нашої області, непогано оплачується.
Розмір виплати становить п’ять прожиткових мінімумів для працездатних осіб (8810 грн.) на місяць. Окрім того, нараховується розмір соціальної допомоги, який становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку (від 2984 грн. до 3720 грн.) на місяць. Вже з 1 липня ці суми ще збільшаться.
Патронатним вихователем може бути громадянин України, який має досвід виховання дитини та відповідні житлові умови (як власне жило, так і орендоване). Патронатним вихователем не може стати особа, зазначена в статті 212 Сімейного кодексу України.
Детальні відповіді на всі питання можна отримати в міських, районних, центрах соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді області.
Аліна ДОМБРОВСЬКА
Раніше TIMES.ZT писав: Істерики і капризи дітей
В нашей стране любая реформа означает регресс. То есть, патронажная семья может взять ребенка на 3-6 месяцев. А дальше куда он девается? Переходит в другую семью? Это что переходящее знамя??? Почему наше государство не хочет стимулировать опекунов или усыновителей? Получается абсурд. Люди, который берут ребенка на всю жизнь, несут за него ответственность (юридическую, моральную и т.п.), вкладывают в него силы, деньги, свою душу в конце концов, воспитывают его, обучают, выводят в свет – видят от государства большой жирный кукиш. Зато случайные люди, которые просто хотят заработать, неся при этом практически никаких обязательств, будут получать хорошие деньги? и что, ребенок будет швыряться из семьи в семью?Алена Абсурд!
Относительно “переходящего знамени”. Ребёнок помещается в патронатную семью до решения его кризисной ситуации. За 3 – 6 мес. проводится работа по восстановлению биологических родителей и возвращению ребёнка в семью, или, если это не возможно, поиск альтернативной семейной формы воспитания (ДБСТ, опека, приёмная семья, усыновление). На данный момент на период кризиса ребёнок может месяцами пребывать в обычной больнице сам, приобретая огромную психологическую травму.
Теперь про “большой жирный кукиш”. Все альтернативные формы воспитания (ДБСТ, приёмная семья, опека) так же получают хорошую финансовую помощь от государства ежемесячно. Усыновители получают одноразовую выплату как при рождении нового малыша.
Изучайте законы, приобретайте правдивую информацию, тогда Ваши комментарии будут более аргументированы и полезны.
С уважением. Спасибо за обеспокоенность жизнями детей.