Як зарічанський ліс зникає у кишенях місцевих «феодалів» (частина ІІ)

Це хрестоматійна історія, як під акомпанемент слів про «децентралізацію, «самоврядування», «розвиток ОТГ» – приміське село захоплюють «феодали». Спочатку вони встановлюють повний контроль над місцевою владою та населенням. А потім починають методично «жерти» найбільш ласий ресурс, який тут є…   

«Ми вам не покажемо, бо це персональні дані!»

Редакція відправила журналістський запит за такими пунктами.

1) Чи були виявлені Державною екологічною інспекцією України у Житомирській області порушення щодо законодавства України (ДП) «Житомирський військовий лісгосп» за останній рік?

2) Чи притягались до відповідальності посадові особи (ДП) «Житомирський військовий лісгосп» ?

3) Чи проводилися Державною екологічною інспекцією України у Житомирській області перевірки Державного підприємства (ДП) «Житомирський військовий лісгосп» на дотримання природоохоронного  законодавства в період з 28.02 по 13.03.2017 року?

4) Якщо в період з 28.02 по 13.03.2017 року Державною екологічною інспекцією України у Житомирській області проводилися перевірки Державного підприємства (ДП) «Житомирський військовий лісгосп», то який було встановлено розмір нанесеної лісовому масиву шкоди та якими були рекомендації щодо поліпшення стану лісового масиву?

І ось що нам відповіли.

Виявляється, надати документи про іншу особу (ДП «Житомирський військовий лісгосп» – прим. авторів) інспекція не має права, так як «запитувана інформація не є публічною у формі відкритих даних у сенсі статті 10-1 Закону № 2939, оскільки не міститься в «Переліку наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних», затвердж. Постановою Кабінету Міністрів України № 835 від 21.10.2015 року.

Тобто, інформація про державне підприємство (!) є закритою для громадян України. Нагадуємо винахідливій прес-службі екологічної інспекції, що Законом «Про доступ до публічної інформації», до якого вони так завзято апелюють у Статті 10-1 пункті 3.1, прописано наступне: «Публічна інформація, що містить персональні дані фізичної особи, оприлюднюється та надається на запит у формі відкритих даних у разі додержання однієї з таких умов: 1) персональні дані знеособлені та захищені відповідно до Закону України “Про захист персональних даних”…».

Знеособлення персональних даних ­– це вилучення відомостей, які дають змогу ідентифікувати особу. Фактично це можливо було зробити, але за невідомих обставин екологи вирішили цілком приховати оригінали документів за цією справою. Чому?..

Читайте також:

Як зарічанський ліс зникає у кишенях місцевих «феодалів» (частина І)

Знайомимося ближче з ТОВ «Домінант-Вуд»

Увагою ми, звичайно, не могли оминути власників ТОВ «Домінант-Вуд» –  братів Романа та Михайла Сіроватських. Це, без перебільшення, авторитети: кожне їхнє слово ловлять на лету місцеві чиновники. Не кажучи вже про простих зарічанців – які, нагадаємо, не можуть без дозволу спиляти навіть одне дерево в лісі.

М. Сіроватський так коментує ситуацію: «Ми не займаємося заготівлею лісу, для цих цілей існують інші підприємства, а ми в свою чергу у них його купуємо. 90% придбаного лісу надходить нам через процедуру торгів з Житомирського лісництва, Агролісгоспу, військового лісництва, та й не тільки з Житомира, але й Коростеня, Коростишева та Макарова. Наразі через загальну проблему з шкідником-короїдом дійсно лісу не вистачає. Тому ми намагаємося зараз переналаштувати обладнання, оскільки ліс голубого кольору, що вже був зіпсований короїдом, потребує додаткової обробки. Нещодавно заключили вигідний контракт з Німеччиною, тож будемо поставляти такий сорт деревини їм. Нашому підприємству невигідно працювати з браконьєрським лісом, тому що ми можемо елементарно не отримати дозвільних документів, тим паче, що його в більшості випадків не вивозять в потрібній кількості. Та кількість, що фактично вирубується чорними лісорубами, зазвичай, менше, ніж нам потрібно для загрузки підприємства».

Але під час розслідування було встановлено, що за даним ТОВ «Домінант-Вуд» закріплений тільки один КВЕД 16.23: «Виробництво інших дерев’яних будівельних конструкцій і столярних виробів». А на запитання, чи зареєстроване виробництво пелет, як окремий вид економічної діяльності за класифікатором – М. Сіроватський відповів, що цей вид діяльності закріплений за ПП Сіроватських. То виробництво пелет це діяльність лісопереробного виробництва, чи чиясь «приватна» справа?

Не останнім питанням також є земля, на якій знаходиться дане виробництво. А саме – кумедна вартість, за яку вона була придбана. На сесії Станишівської сільської  ради від 07.02.2017 р. було прийняте рішення продати в с. Зарічани  земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 0,6358 га за ціною 31 грн. 00 коп. за 1 кв. метр, тобто всього за 19 709 грн. Кому? Депутату Станишівської сільської ради Сіроватському М.Я. від с. Зарічани. І це більше виглядає, як подарунок, а не як комерційна угода.

Для порівняння: 01.10.2016 р.  було зроблено звіт про ринкову вартість землі, яка знаходиться майже поруч, за ціною 1 419 грн. за 1 кв. метр, а 07.02.2017 р. ідентична земельна ділянка стає по 31 грн. за 1 кв. метр, і вже  12.05.2017 р., на п’ятій сесії, земля знову стає для інших по 1 419  грн. за 1 кв. метр. Тобто, бюджет громади фактично недоотримав 914 917 грн. 00 коп. Майже мільйон.

Михайло Сіроватський описує даний випадок, як «незрозуміло чому скандальну» ситуацію, адже оцінку землі проводило земельне агентство, котре і встановило нібито таку низьку ціну. Але: європейські експертні комісії з питань землі оцінюють українські землі – вдумайтеся! – у суму 30-40 тис. доларів за 1 га! Про яку 31 гривню за 1 кв. метр можна взагалі казати?!

Відкритим також залишається питання дозвільної документації на ведення діяльності. Здавалося б, така інформація має бути на сайті підприємства. Але там ми знайшли лише дипломи, подяки, нагороди та декілька примірників договорів із зовнішньоекономічної діяльності.

По Зарічанах течуть брудні техногенні потоки. Вгадайте, звідки?..

Свідомі мешканці села ось як коментують ситуацію, що наразі склалася: «Підприємство, що переробляє ліс (мається на увазі ТОВ «Домінант-Вуд» – прим. авторів) за допомогою сучасних технологій, які використовують для інтенсивної сушки дерева, використовують масла, а потім ці масла виливаються за межі території заводу, тобто в ліс. Ця рідина не замерзає навіть на морозі -12°C, та знаходиться в рідкому стані. В цю річку рідина виливається вже близько 2-3-ох років. Підприємство знаходиться в межах населеного пункту, тобто фактично в селі, майже в 150-ти метрах від першого будинку. Вочевидь, що тут відсутні будь-які документи по вводу в експлуатацію підприємства та по експертизі, яка мала б проходити…»

«Знищення лісу підтримуємо!»

Заступники сільського голови Станишівської ОТГ, до складу якої входять Зарічани, Олександр Цьмох та Василь Сокорчук – також ревно відстоюють інтереси братів Сіроватських. На їхню «авторитетну» думку, Сіроватські апріорі не можуть вирубувати ліс Зарічанського військового лісництва, бо… не мають дозволу на рубки. Не мають – значить, і не вирубують. Крапка. Хто ж тоді методично нищить ліс на території Станишівської ОТГ, до якої входять Зарічани? А Бог його знає…

Ми не стверджуємо, що зарічанський ліс вирубує саме ТОВ «Домінант-Вуд». Ми кажемо інше: У ЗАРІЧАНАХ ТА СТАНИШІВСЬКІЙ ОТГ УТВОРИЛАСЯ СИСТЕМА КРУГОВОЇ ПОРУКИ. Під прикриттям цієї системи з лісу щодня виїздять навантажені лісовози, а на іншому кінці села щодня інтенсивно працює деревообробне підприємство. Не бачити зв’язків між цими фактами може хіба що цинічний лицемір. Або ідіот.

Зарічани – специфічне село. Тут мешкають багато житомирян, які побудували капітальні будинки, щоб бути ближче до природи. Але природу у них прямо з-під носа нахабно крадуть новітні «феодали» та їхні поплічники. Численні звернення громадян щодо незаконних рубок лісу братами Сіроватськими – В. Сокорчук прокоментував так: «Те, що кажуть люди – то брехня!» А О. Цьмох додав: «Знов вертаємось до того, що ми хохли та завжди заздримо сусіду збоку…» Без коментарів.

Варто лише додати, що більшість корінного населення Зарічан – на жаль, пасивна. Серед багатьох зарічанців середнього та старшого віку досі живе віра у «хазяїна», у «доброго колгоспного царя» – який «і людям дає жити – і собі бере, що треба». Оце й вся нехитра філософія. Якщо «хазяїн» накаже вийти на демонстрацію чи пікет на його захист – вийдуть. Якщо «хазяїн» скаже взяти в руки транспаранти «Знищення лісу підтримуємо!», «Не хочемо жити у соснових джунглях!» – не сумнівайтеся, візьмуть.

Злочинний бедлам відбувається не лише у Зарічанах. Ліс нищать нахабно і затято по всій області, по всій Україні. Характерно, що ця пошесть набула розмірів епідемії саме з початком так званої «децентралізації». Справжні шкідники українського лісу – корумповані чиновники, зажерливі гендлярі та містечкові «феодали». Ці «довгоносики» прикриваються завченими словами про «розширення прав місцевих громад» – а насправді «жеруть» і нищать природні ресурси так, що аж за вухами лящить.

Залишається лише нагадати, що віце-прем’єр Геннадій Зубко особисто пообіцяв редакції Times.Zt.Ua захистити зарічанський ліс. Зубко вже давно у Києві, але колишніх житомирян, як відомо, не буває. Сподіваємося, що житомирянин Г. Зубко свою обіцянку виконає. А наша редакція проконтролює.

Інакше на місці зелених Зарічан ви побачите невдовзі марсіанський краєвид з бридкими пеньками. Дивитиметеся на пеньки з пляжу у Гідропарку. І гулятимете між пеньками, щойно перейшовши пішохідний міст…

Злата МІЛЛЕР

Іво САНДРИЧ