За освітою Інга Якименко – вчитель початкових класів, до початку повномасштабного вторгнення російських військ працювала в ІТ-сфері, багато подорожувала Житомирщиною та іншими регіонами країни, вивчаючи історичну та культурну спадщину, вела тематичний блог в Інстаграмі, організовувала тури.
У перші дні повномасштабної війни разом з мамою прийняли рішення виїздити за кордон. Хоч воно й далося обом дуже важко, але донька взяла відповідальність на себе і відвезла маму до її сестри у Польщу, а сама попрямувала далі. Наголошує, для неї було важливо не просто сховатися від ракетних обстрілів, а бути корисною. На той час у соцмережах бачила дописи подруги про участь у акціях і протестах в Бельгії, мета яких – привернути увагу світової спільноти до подій та злочинів росіян в Україні.
«Я визначилася не лише з країною, а й з містом. Це Брюссель – адміністративна столиця Європи, де розташовані головні офіси НАТО, Єврокомісії, Європарламенту. Була переконана, що саме тут я зможу бути найбільш корисною своїй країні у такий складний час. Моя ціль – не жити у безпечному середовищі, а не дати забути профільним інституаціям, Європі і всьому світу, що війна в Україні триває, постійно нагадувати, що росіяни знищують нас як націю, – говорить Інга. – Після приїзду одразу почала виходити на одиничні та колективні протести разом зі співвітчизниками. Це цивілізовані, анонсовані і погоджені завчасно заходи, які влаштовувала окрема організація.
Там познайомилася з нашими дівчатами-українками, які мають проактивну позицію і їм небайдужа доля рідної країни. Вони різні за віком, хтось уже працевлаштувався, хтось відвідував курси із вивчення мови або проходив стажування у різних структурах, але це таке коло однодумиць із спільними цінностями і прагненнями».
У жовтні минулого року житомирянка ініціювала у Брюсселі проведення зустрічей для українців та їх іноземних друзів, де вони могли б спілкуватися, проводити цікаво і корисно час, ділитися ідеями, обговорювати новини з України, пізнавати її культуру і традиції, долучатися до кулінарних майстер-класів. Так і з’явилися «Вечорниці» – українські культурні вечори у Брюсселі. За рік усе переросло у масштабний проєкт із благодійною складовою, а зустрічі проходять щомісяця.
«Так вийшло, що увесь той досвід і знання, які здобувала до повномасштабної війни, досліджуючи Україну, став при нагоді за кордоном. Завжди кажу, що усі ми тут – дипломати своєї держави і маємо позитивно презентувати її. Власне, навколо мене зібралася спільнота саме таких людей. Я орендую житло із просторою кухнею та вітальнею, тому маю можливість запрошувати сюди своїх українських та іноземних друзів. До речі, іноземців – представників усіх континентів, навіть більше ніж бельгійців. Разом з іноземцями готуємо вареники, сирники, деруни, голубці і, звичайно, борщ, вивчаємо українські пісні, співаємо їх гуртом, долучаємось до українських традицій, обрядів. Гості приходять у вишиванках, одязі з патріотичними принтами, підкреслюють образи тематичними аксесуарами.
Жартую, що всі віримо у борщ, бо він ДНК українців і варимо «борщ єдності», який складається з багатьох інгредієнтів, завдяки яким і досягається цей унікальний та довершений смак, – додає Інга. – У нас є правило – не спілкуватися російською. По-перше, не хочу чути в своєму оточенні цієї ворожої мови, по-друге, про Україну маємо розповідати українською, а по-третє, це хороша практика для тих, хто переходить на українську. На вибір є англійська чи українська. Власне, ані назву проєкту, ані назви страв, не перекладаю на англійську. Ще у Брюсселі я даю студентам приватні уроки української мови і вони теж приходять практикуватися на наші «Вечорниці». Під час вступного слова щоразу розповідаю про походження цих страв, як їх готували раніше, що вони означають для нас. Коли збираємося у святкові для українців дні – Андріївські вечорниці, Масний тиждень, Івана Купала, розповідаю про традиції, які їх супроводжували.
Насправді інтерес до української теми є, багато хто вперше відкриває багатство нашої культури. Разом з тим, запрошую особисто приїхати в Україну, пересвідчитися, що, окрім війни, руїн, тут неймовірно гарні краєвиди, архітектура, привітні та щирі люди. Так сталося, що у якості перекладача я супроводжувала бельгійського фотографа на фронт, і він теж був вражений, яка різнопланова наша країна».
На певному етапі свого існування «Вечорниці» стали благодійними. Учасники вносять донат (благодійний внесок). Практикувати це Інга почала на початку цього року, коли збирала кошти на амуніцію, засоби захисту для свого брата-добровольця і тепловізор для підрозділу, в складі якого він відправлявся на передову. Тоді запропонувала усім охочим придбати листівки та іншу сувенірну продукцію з української національною символікою, актуальними образами, влаштувала аукціон. У співпраці з однією організацією проводила благодійний захід, потрапити на яких можна була, придбавши квиток. Днями, після проведення чергових «Вечорниць», передала 12 тисяч гривень на потреби ЗСУ житомирським волонтерам – БФ «Синьо-жовтні серця».
«Усі продукти на «Вечорниці» шукаю і купую самостійно, займаюся різними організаційними моментами. Оскільки практика благодійних внесків себе позитивно зарекомендувала і я побачила, що учасники не проти, вирішила продовжувати збори на допомогу захисникам. Переказую кошти на придбання приладів, волонтерським організаціям, яких знаю і довіряю. Щоразу до нас приходить 40-50 осіб – готуємо, смакуємо, пізнаємо Україну, обмінюємося думками і робимо корисну справу. Чую багато схвальних відгуків, тож поки наміру зупинятися точно нема, можливо, з часом дещо трансформую ідею, але головний посил лишиться незмінним», – констатує Інга Якименко.
Юлія Демусь
Будьте першим, хто прокоментував "Житомирянка організовує в Брюсселі благодійні “Вечорниці” – готують українські страви і донатять на ЗСУ (ФОТО)"