Туристична Житомирщина: пам’ятки в Коростишеві часів графів Олізарів (ФОТО)

З середини 16-го і до кінця 19-го століття землі Коростишева належали графам Олізарам. У ті часи на березі річки Тетерів на горі стояв величний замок, оточений красою місцевої природи.

Рід Олізарів має старовинне польське шляхетське коріння, що бере свій початок від Олізара Волковича, який з 1533 по 1545 роки був Чорнобильським старостою. Цей рід занесений до шостої частини книги родоводу Київської губернії.

В кінці 18-го  — на початку 19 століття Коростишевом володів Пилип Олізар, який був маршалом Люблінського трибуналу, впливовим громадським та політичним діячем Речі Посполитої та Російської імперії. Пилип збудував у місті новий маєток, добудував каплицю до костелу, відкрив школу та лікарню в 1785 році.

Наступним власником маєтку в Коростишеві став Густав Олізар. Він отримав його у спадок від свого батька Пилипа.

Пам’ятник на честь Густава зараз прикрашає територію перед місцевим костелом.

До речі, Коростишівський костел теж має давню історію, що бере свій початок ще з 1608 року. І його теж побудували графи Олізари.

З характеристик, які надають Густаву Олізару різні історики, в уяві вимальовується його чіткий образ: неординарна особистість, освічений та розумний чоловік, відомий демократ, громадський діяч та поет.

З 23-річного віку був предводителем Київського губернського дворянства. В той же час став членом Київської масонської ложі «Об’єднаних слов’ян», до якої належали відомі громадські діячі. Був членом масонської ложі «Сучасна таємниця» в Дубно та «Увінчана доброчинність» в Рафалівці.

По молодості закохався в Марію Раєвську, але отримав від неї чітку відмову. Заліковував сердечні рани в Криму, де придбав земельну ділянку та побудував маєток. Граф і назву для свого Кримського маєтку придумав романтичну «Карди-Ятрикон» (у перекладі з грецької – «ліки від серця»).

Згодом чоловік виїхав до Італії, а свій кримський маєток продав. Перебуваючи в Італії, Густав одружився на польській графині Кароліні де Молло, з якою з 1836-го понад 20 років мешкав у Коростишеві. За цей час він перебудував батьківський маєток і зробив з нього затишний куточок за досвідом облаштування будиночку в Криму.

Біля тераси, де колись стояв замок, знаходився декоративний басейн, оточений гранітною аркою. На території маєтку був побудований і невеличкий двоповерховий будинок, перед яким, за словами істориків, були висаджені берлінські тополі.

Усе, що в наш час залишилося від верхнього будинку Олізарів – це лише колони, а від нижнього – й зовсім нічого. За колонами, на території де стояв будинок, зараз знаходиться дитячий майданчик, кам’яна скульптура Котигорошка та лавки для відпочинку.

До нашого часу збереглося одне зі службових приміщень. Вони були побудовані в стилі «швейцарський шале». Наразі стіну цієї споруди прикрашає табличка, яка засвідчує, що дана будівля є пам’яткою місцевого значення, яка в 1830»1840 роки слугувала господарською спорудою садиби графа Олізара. В даний час в цьому приміщенні функціонує КП «Коростишівське архітектурно-планувальне бюро».

Не дивлячись на те, що поруч з маєтком знаходилась річка, на його території були створені ставки. На нижньому ставку навіть був острівок з альтанкою.

Ще однією пам’яткою з тих часів, що залишився до цього моменту, є купальня з фонтаном садиби графа Олізара, прикрашена кам’яною маскою лева. Побудована вона була ще в 1820 році.

Маєток прикрашали не лише будівлі, а й неймовірна краса місцевої природи: скелі, кам’яні уступи, трави і квіти, дуби, ялини, сосни та клени. Також тут росло багато екзотичних дерев, привезених з Криму, Італії, Франції та Німеччини.

У 1837 році Густав Олізар відкрив у Коростишеві водолікарню, яку щороку відвідувало близько 60 людей. Боротися з недугами допомагало й цілюще повітря соснових лісів, тож у місті функціонували два лікувально-оздоровчі комплекси. Однак, на превеликий жаль, слава Коростишівських водолікарень зникла у 1960-х роках, коли у Житомирі побудували дамбу.

У 1860 році Густав Олізар залишив маєток своєму сину і назавжди покинув Україну, переїхавши за станом здоров’я до Дрездену, де і помер.

Останніми власниками маєтку Олізарів були князі Горчакови. Вони зберігали красу і традиції цієї садиби, яку в літературі називали «Поліською Швейцарією».

«За часів перших Олізарів, в першій половині 17 століття, під Коростишевом були прокладені підземні ходи. Вони знаходились під місцевим костьолом і проходили через парк в різні сторони. Найдовший підземний хід простягався в західний бік через базарну площу» –  цитата роботи історика-краєзнавця Володимира Слівінського «Коростишів і коростишівці на початку xx століття».

Густав Олізар неодноразово зустрічався з Олександром Пушкіним, а також був знайомий з видатним французьким письменником Оноре де Бальзаком. У своєму творчому доробку має послання «До Пушкіна», написане у другій половині 1824 року. Цього ж року Пушкін написав відповідне послання «Графу Олізару».

Тетяна ОВСІЄНКО