Наприкінці травня цього року мама 8-річного житомирянин Романа Маслякова посеред пішохідної Михайлівської записала відео, яке за лічені години набрало тисячі переглядів і буквально сколихнуло соцмережі. На ньому хлопчик, ледь стримуючи сльози, розповідає про прикру ситуацію, яка з ним сталася напередодні – загубив подарований військовим шеврон. Роман детально описав, як він виглядає, з надією, що хтось таки знайде та поверне шеврон, який брав з собою у школу та на прогулянки, але цього так і не сталося.
Натомість, на зв’язок із житомиряном вийшов власник втраченого шеврона із позивним «Док» (мама хлопчика – Тетяна, розповіла йому, яким чином події розгорталися далі та в що це переросло) а ще сотні інших захисників, їх рідні, волонтери та організації, виробники із різних куточків країни, які вирішили втішити Романа і надіслати йому на згадку свої шеврони.
Свій перший шеврон у колекцію Роман отримав від військовослужбовця з позивним “Марс”.
За місяць на прапорі, що розмістили на стіні у кімнаті хлопчика, ледь вистачає місця для нових шевронів (кількість наближається до 300), а посилки із ними все надходять і надходять. Про кожну Роман звітує і детально розповідає на роликах у соцмережі Тік-Ток. Його попередню сторінку заблокували (через надто юний вік), тож нову веде разом із мамою.
Оскільки ситуація обернулася таким чином, родина вирішила не лише почати колекціонувати шеврони, але й систематизувати історії тих, кому вони належать – для цього завели спеціальну папку, а на карті поруч відзначають населені пункти, де велися бої за участю тих, хто мав честь носити ці нарукавні знаки і нашивки. Хтось шеврони передає при особистій зустрічі, хтось, попередньо списавшись у соцмережах, відправляє поштою.
Разом із шевронами (найменування та символіка бригад, підрозділів, позивні, гасла, кумедні зображення і висловлювання) Роман Масляков отримує ще й іншу військову атрибутику, прапори з підписами, сувеніри, обереги, кепки, футболки у мілітарі-стилі, чашки, значки, листівки, календарі, а також іграшки, солодощі. В одному пакунку може бути одразу кілька різних шевронів і щоразу хлопчик вражений оригінальністю та турботою кожного військовослужбовця.
«Військові пишуть історію України, а ми її зберігаємо», – підсумовують Роман разом із мамою.
Воїни адресують йому побажання, цілі листи зі своїми історіями – знаходять для цього час на передовій між виконанням бойових завдань або вже перебуваючи в госпіталі після отриманих поранень, просять рідних відправити з дому. Комусь вчинок малого відгукнувся на стільки, що вони вирішили поділитися шевронами своїх загиблих побратимів, які берегли як пам’ять.
“Рома для них – свого роду символ. Вони пишуть, що захоплюються ним і розуміють, що точно не даремно стоять та стримують ворога увесь цей час, коли у нашій країні є такі діти. Дехто навіть додає, що хоче, аби його діти були схожі на Рому. Справа мого сина багатьох обєднала і продовжує мотивувати”, – говорить пані Тетяна.
Є у колекції Романа шеврон окупанта, який надіслали волонтери. У соцмережах хлопчику час від часу пишуть й інші юні колекціонери, тож деяким уже він відправляє спеціально придбані (нові) шеврони, ділиться солодощами, які отримує від воїнів.
Юлія Демусь
Будьте першим, хто прокоментував " «Військові пишуть історію України, а ми її зберігаємо»: 8-річний житомирянин колекціонує шеврони захисників"