Чуфа та арахіс: досвід вирошування земляних горіхів на Житомирщині (ФОТО)

Цьогоріч вже втретє спробували виростити на городі в Житомирській області арахіс і нинішня спроба була досить вдалою. Поряд з цим, також познайомилися із новою для себе культурою, яка виявилася більш простіша у вирощуванні та догляді, але зі збором урожаю довелося трохи заморочитися.

Отож, мова йде про чуфу, яку також називають земляний мигдаль, земляний горіх, тигровий горіх, зулуський горіх, солодкий корінь, бульбова трава, зимівник, смикавець харчовий.

“Існує припущення, що земляний горіх (чуфа) складав основу раціону австралопітеків Бойса, які жили приблизно 2 млн років тому. Рослина культивувалась населенням Стародавнього Єгипту, де мала важливе харчове значення. Археологи знаходили рослину в гробницях II–III тисячоліть до н. е. коло Тебів. Згадки про цю рослину є в Геродотових, Теофрастових і Плінієвих працях. В Іспанію смикавець їстівний був завезений арабами в середньовіччі та культивується там в комерційних масштабах, найбільше в області Валенсія. В меншій мірі вона культивується в інших країнах Середземномор’я та в Ґані, – пише Вікіпедія. – Наприкінці XVIII століття земляний горіх потрапляє на терени Російської імперії, а відтак і нинішньої України. У СРСР до «кукурудзяної революції» вона входила до державної сільськогосподарської програми”.

Чуфу та арахіс ми висадили навесні з насіння, коли ґрунт добре прогрівся. Зійшли вони майже одночасно. І поки чуфа активно розросталася на всі боки та вгору, арахіс в цьому плані був значно повільнішим. Через негоду та затяжні дощі на початку червня частина кущів арахісу захворіла – пожовкла і з часом висохла.

Натомість на чуфу опади і подальші посушливі місяці літа жодним чином не вплинули. Її ми додатково не поливали, а от арахіс, у період поки не почав квітнути, поливали досить часто. Далі рослини кілька разів підгорнули, викопали у жовтні. Плоди обтрусили від залишків ґрунту, просушили під сонцем на відкритому повітрі, очистили від оболонки та помістили у герметичну ємність для подальшого використання.

Для багатьох користувачів мережі Інтернет стає справжнім відкриттям, що арахіс росте зовсім не на деревах або кущах, але це дійсно так – його плоди (видовжено-циліндричної форми, містять 1-5-насінин) розвиваються та дозрівають безпосредньо у ґрунті. Звідти й інші назви – земляний горіх, підземний горіх.

Це однорічна трав’яниста рослина родини бобових з прямостоячим або сланким стеблом. Загалом містить кілька десятків видів – диких та культурних. Широко культивується як олійна культура. Оскільки насіння арахісу містить багато олії та білків, то служить основним джерелом (замінником їжі тваринного походження) для веганів.

Арахіс зрідка їдять сирим. Замість цього його найчастіше вживають у смаженому вигляді або як арахісову пасту, додають до десертів (халва, торти, тістечка), солодощів, міксують з іншими горіхами, разом зі спеціями подають як закуску до напоїв.

Що стосується чуфи, то її зовнішній вигляд важко назвати привабливим. Верхня, наземна, частина – зелені стебла, можуть виконувати роль декоративного оздоблення на ділянці, а от горішки, як зауважують користувачі мережі Інтернет, більше схожі на жуків.

Попри це чуфа дійсно корисна, адже підвищує працездатність, зміцнює захисні сили організму, поліпшує настрій, стимулює роботу мозку, зниження рівень цукру в крові, очищає організм від токсинів. Бульби земляного горіха мають високу поживність і приємний солодкуватий смак з горіховою ноткою. Вони багаті на крохмаль, містять достатньо вітамінів (А, В, С і Е), мінералів і жирних кислот, втричі калорійніші за арахіс.

Чуфу їдять у сирому вигляді (приміром у салатах), а також у вареному чи смаженому (без додаткового очищення від шкірки). Перед приготуванням можна замочувати у воді. У деяких країнах із чуфи виготовляють борошно, додають в кондитерські вироби (цукерки, торти, халву, морозиво) і напої. Власне, прохолодний напій з розмелених бульбочок чуфи, води і цукру – орчата, аналог “мигдального молока” – дуже популярний у Іспанії. Олію з чуфи використовують в кулінарії та навіть косметології.

Зібрати урожай чуфи, як я уже зазначала, справа досить складна – горішки потрібно довго вибирати вручну, коріння рясно всипане ними, а далі ще кілька разів мити у воді і сушити протягом тривалого часу, аби при подальшому зберіганні бульби не зіпсувалися.